Cardiovascular Disease in the Elderly 4th

Edition Wilbert S. Aronow install download

https://ebookname.com/product/cardiovascular-disease-in-the-
elderly-4th-edition-wilbert-s-aronow/

Get the full ebook with Bonus Features for a Better Reading Experience on ebookname.com
Instant digital products (PDF, ePub, MOBI) available
Download now and explore formats that suit you...

Tresch and Aronow s Cardiovascular Disease in the

Elderly 5th Edition Wilbert S. Aronow (Editor)

https://ebookname.com/product/tresch-and-aronow-s-cardiovascular-
disease-in-the-elderly-5th-edition-wilbert-s-aronow-editor/

Cardiovascular Disease in the Elderly Third Edition

Revised and Expanded Wilbert S. Aronow

https://ebookname.com/product/cardiovascular-disease-in-the-
elderly-third-edition-revised-and-expanded-wilbert-s-aronow/

Cardiovascular Disease in Women 1st Edition Hung N.

Winn

https://ebookname.com/product/cardiovascular-disease-in-
women-1st-edition-hung-n-winn/

Classic Tales of Rupert Alfred Bestall

https://ebookname.com/product/classic-tales-of-rupert-alfred-
bestall/
The Heist Film Stealing with Style Daryl Lee

https://ebookname.com/product/the-heist-film-stealing-with-style-
daryl-lee/

Essentials of Kumar and Clark s Clinical Medicine 5th

edition Edition Ballinger

https://ebookname.com/product/essentials-of-kumar-and-clark-s-
clinical-medicine-5th-edition-edition-ballinger/

Physics and chemistry of the solar system 2nd ed

Edition John S. Lewis (Eds.)

https://ebookname.com/product/physics-and-chemistry-of-the-solar-
system-2nd-ed-edition-john-s-lewis-eds/

The origins of yoga and tantra Indic religions to the

thirteenth century 4th printing Edition Samuel

https://ebookname.com/product/the-origins-of-yoga-and-tantra-
indic-religions-to-the-thirteenth-century-4th-printing-edition-
samuel/

Explaining the Reasons We Share Explanation and

Expression in Ethics Volume 1 1st Edition Mark
Schroeder

https://ebookname.com/product/explaining-the-reasons-we-share-
explanation-and-expression-in-ethics-volume-1-1st-edition-mark-
schroeder/
Pygmalion Webster s Thesaurus Edition George Bernard
Shaw

https://ebookname.com/product/pygmalion-webster-s-thesaurus-
edition-george-bernard-shaw/
Cardiovascular
Disease
in the Elderly
 FUNDAMENTAL AND CLINICAL CARDIOLOGY

Editor-in-Chief

Samuel Z. Goldhaber, M.D.

Harvard Medical School and Brigham
and Women’s Hospital Boston,
Massachusetts, U.S.A.

1. Drug Treatment of Hyperlipidemia, edited by Basil M. Rifkind

2. Cardiotonic Drugs: A Clinical Review, Second Edition, Revised and Expanded,
edited by Carl V. Leier
3. Complications of Coronary Angioplasty, edited by Alexander J. R. Black,
H. Vernon Anderson, and Stephen G. Ellis
4. Unstable Angina, edited by John D. Rutherford
5. Beta-Blockers and Cardiac Arrhythmias, edited by Prakash C. Deedwania
6. Exercise and the Heart in Health and Disease, edited by Roy J. Shephard
and Henry S. Miller, Jr.
7. Cardiopulmonary Physiology in Critical Care, edited by Steven M. Scharf
8. Atherosclerotic Cardiovascular Disease, Hemostasis, and Endothelial Function,
edited by Robert Boyer Francis, Jr.
9. Coronary Heart Disease Prevention, edited by Frank G. Yanowitz
10. Thrombolysis and Adjunctive Therapy for Acute Myocardial Infarction,
edited by Eric R. Bates
11. Stunned Myocardium: Properties, Mechanisms, and Clinical Manifestations,
edited by Robert A. Kloner and Karin Przyklenk
12. Prevention of Venous Thromboembolism, edited by Samuel Z. Goldhaber
13. Silent Myocardial Ischemia and Infarction: Third Edition, Peter F. Cohn
14. Congestive Cardiac Failure: Pathophysiology and Treatment, edited by
David B. Barnett, Hubert Pouleur and Gary S. Francis
15. Heart Failure: Basic Science and Clinical Aspects, edited by Judith K.
Gwathmey, G. Maurice Briggs, and Paul D. Allen
16. Coronary Thrombolysis in Perspective: Principles Underlying Conjunctive
and Adjunctive Therapy, edited by Burton E. Sobel and Desire Collen
17. Cardiovascular Disease in the Elderly Patient, edited by Donald D. Tresch
and Wilbert S. Aronow
18. Systemic Cardiac Embolism, edited by Michael D. Ezekowitz
19. Low-Molecular-Weight Heparins in Prophylaxis and Therapy of
Thromboembolic Diseases, edited by Henri Bounameaux
20. Valvular Heart Diseases, edited by Muayed Al Zaibag and Carlos M. G. Duran
21. Implantable Cardioverter-Defibrillators: A Comprehensive Textbook,
edited by N. A. Mark Estes, Antonis S. Manolis, and Paul J. Wang
22. Individualized Therapy of Hypertension, edited by Norman M. Kaplan
and C. Venkata S. Ram
23. Atlas of Coronary Balloon Angioplasty, Bernhard Meier and Vivek K. Mehan
24. Lowering Cholesterol in High-Risk Individuals and Populations, edited by
Basil M. Rifkind
25. Interventional Cardiology: New Techniques and Strategies for Diagnosis and
Treatment, edited by Christopher J. White and Stephen Ramee
26. Molecular Genetics and Gene Therapy of Cardiovascular Diseases, edited by
Stephen C. Mockrin
27. The Pericardium: A Comprehensive Textbook, David H. Spodick
28. Coronary Restenosis: From Genetics to Therapeutics, edited by Giora
Z. Feuerstein
29. The Endothelium in Clinical Practice: Source and Target of Novel Therapies,
edited by Gabor M. Rubanyi and Victor J. Dzau
30. Molecular Biology of Cardiovascular Disease, edited by Andrew R. Marks
and Mark B. Taubman
31. Practical Critical Care in Cardiology, edited by Zab Mohsenifar and P. K. Shah
32. Intravascular Ultrasound Imaging in Coronary Artery Disease, edited by
Robert J. Siegel
33. Saphenous Vein Bypass Graft Disease, edited by Eric R. Bates and David
R. Holmes, Jr.
34. Exercise and the Heart in Health and Disease: Second Edition, Revised
and Expanded, edited by Roy J. Shephard and Henry S. Miller, Jr
35. Cardiovascular Drug Development: Protocol Design and Methodology,
edited by Jeffrey S. Borer and John C. Somberg
36. Cardiovascular Disease in the Elderly Patient: Second Edition, Revised and
Expanded, edited by Donald D. Tresch and Wilbert S. Aronow
37. Clinical Neurocardiology, Louis R. Caplan, J. Willis Hurst, and Mark Chimowitz
38. Cardiac Rehabilitation: A Guide to Practice in the 21st Century, edited by
Nanette K. Wenger, L. Kent Smith, Erika Sivarajan Froelicher, and Patricia
McCall Comoss
39. Heparin-Induced Thrombocytopenia, edited by Theodore E. Warkentin
and Andreas Greinacher
40. Silent Myocardial Ischemia and Infarction: Fourth Edition, Peter F. Cohn
41. Foundations of Cardiac Arrhythmias: Basic Concepts and Clinical Approaches,
edited by Peter M. Spooner and Michael R. Rosen
42. Interpreting Electrocardiograms: Using Basic Principles and Vector Concepts,
J. Willis Hurst
43. Heparin-Induced Thrombocytopenia: Second Edition, edited by Theodore
E. Warkentin and Andreas Greinacher
44. Thrombosis and Thromboembolism, edited by Samuel Z. Goldhaber and
Paul M. Ridker
45. Cardiovascular Plaque Rupture, edited by David L. Brown
46. New Therapeutic Agents in Thrombosis and Thrombolysis: Second Edition,
Revised and Expanded, edited by Arthur A. Sasahara and Joseph Loscalzo
47. Heparin-Induced Thrombocytopenia: Third Edition, edited by Theodore
E. Warkentin and Andreas Greinacher
48. Cardiovascular Disease in the Elderly, Third Edition, edited by Wilbert Aronow
and Jerome Fleg
49. Atrial Fibrillation, edited by Peter Kowey and Gerald Naccarelli
50. Heart Failure: A Comprehensive Guide to Diagnosis and Treatment, edited
by G. William Dec
51. Pharmacoinvasive Therapy in Acute Myocardial Infarction, edited by Harold
L. Dauerman and Burton E. Sobel
52. Clinical, Interventional, and Investigational Thrombocardiology, edited by
Richard Becker and Robert A. Harrington
53. Pediatric Heart Failure, Robert Shaddy and Gil Wernovsky
54. Cardiac Remodeling: Mechanisms and Treatment, edited by Barry Greenberg
55. Acute Coronary Syndromes, Third Edition, edited by Eric Topol
56. Treatment of Advanced Heart Disease, edited by Kenneth L. Baughman
and William A. Baumgartner
57. Prevention of High-Risk Cardiovascular Disease, edited by Antonio Gotto
and Peter P. Toth
58. Obesity and Cardiovascular Disease, edited by Malcolm K. Robinson and
Abraham Thomas
59. Risk Factors in Coronary Artery Disease, edited by P. K. Shah
60. Handbook of Cardiovascular Magnetic Resonance Imaging, edited by
Gerald M. Pohost and Krishna S. Nayak
61. Acute Aortic Disease, edited by John A. Elefteriades
62. Heparin-Induced Thrombocytopenia, Fourth Edition, edited by Theodore
E. Warkentin and Andreas Greinacher
63. Cardiovascular Disease in the Elderly, Fourth Edition, edited by Wilbert S.
Aronow, Jerome L. Fleg, and Michael W. Rich
64. Reperfusion Therapy for Acute Myocardial Infarction, edited by Eric R. Bates
Cardiovascular
Disease
in the Elderly
Fourth Edition
Edited by

Wilbert S. Aronow
New York Medical College
Department of Medicine
Valhalla, New York, USA

Jerome L. Fleg
National Institutes of Health
Bethesda, Maryland, USA

Michael W. Rich
Washington University
St. Louis, Missouri, USA
Informa Healthcare USA, Inc.
52 Vanderbilt Avenue
New York, NY 10017
# 2008 by Informa Healthcare USA, Inc.
Informa Healthcare is an Informa business

No claim to original U.S. Government works

Printed in the United States of America on acid-free paper
10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

International Standard Book Number-10: 1-4200-6170-4 (Hardcover)

International Standard Book Number-13: 978-1-4200-6170-3 (Hardcover)

This book contains information obtained from authentic and highly regarded sources. Reprinted material is
quoted with permission, and sources are indicated. A wide variety of references are listed. Reasonable efforts
have been made to publish reliable data and information, but the author and the publisher cannot assume
responsibility for the validity of all materials or for the consequence of their use.

No part of this book may be reprinted, reproduced, transmitted, or utilized in any form by any electronic,
mechanical, or other means, now known or hereafter invented, including photocopying, microfilming, and
recording, or in any information storage or retrieval system, without written permission from the publishers.

For permission to photocopy or use material electronically from this work, please access www.copyright.com
(http://www.copyright.com/) or contact the Copyright Clearance Center, Inc. (CCC) 222 Rosewood Drive,
Danvers, MA 01923, 978-750-8400. CCC is a not-for-profit organization that provides licenses and registration
for a variety of users. For organizations that have been granted a photocopy license by the CCC, a separate
system of payment has been arranged.

Trademark Notice: Product or corporate names may be trademarks or registered trademarks, and are used
only for identification and explanation without intent to infringe.

Library of Congress Cataloging-in-Publication Data

Cardiovascular disease in the elderly / edited by Wilbert S. Aronow, Jerome L. Fleg,

Michael W. Rich. — 4th ed.
p. ; cm. — (Fundamental and clinical cardiology ; v. 63)
Includes bibliographical references and index.
ISBN-13: 978-1-4200-6170-3 (hb : alk. paper)
ISBN-10: 1-4200-6170-4 (hb : alk. paper)
1. Geriatric cardiology. I. Aronow, Wilbert S. II. Fleg, Jerome L.
III. Rich, Michael W. IV. Series.
[DNLM: 1. Cardiovascular Diseases. 2. Aged. 3. Cardiovascular
Diseases—physiopathology. W1 FU538TD v.63 2008 / WG 100 C26728 2008]
RC669.C279 2008
618.970 612—dc22
2007042246

For Corporate Sales and Reprint Permissions call 212-520-2700 or write to: Sales Department, 52 Vanderbilt
Avenue, 16th floor, New York, NY 10017.

Visit the Informa Web site at

www.informa.com

and the Informa Healthcare Web site at

www.informahealthcare.com
 Series Introduction

Informa Healthcare has developed various series of beautifully produced books in

different branches of medicine. These series have facilitated the integration of rapidly
advancing information for both the clinical specialist and the researcher.
Wilbert S. Aronow, with coeditors Jerome L. Fleg and Michael W. Rich, has
completely rewritten and updated the best-selling textbook Cardiovascular Disease in
the Elderly. With the graying of our population, the fourth edition of this informative
and comprehensive book becomes more important than ever before. The elderly require a
special approach that includes a profound knowledge of geriatric epidemiology with
regard to diagnosis, therapy, and preventive effort. I know that from my own clinical
practice of cardiovascular medicine, as two of my patients celebrated their 100th birthdays
this year.
The eight sections of this text are logically laid out, beginning with aging changes
and focusing next on coronary disease, valvular heart disease, cardiomyopathy, and
electrophysiology. The rest of this magnificent book covers cerebrovascular disease
and miscellaneous but crucial topics such as quality of life in older patients with cardiovascular
disease. This multiauthored text remains cohesive because the editors are also coauthors
of multiple chapters in each section of the book.
My goal as editor-in-chief of the Fundamental and Clinical Cardiology Series is to
assemble the talents of world-renowned authorities to discuss virtually every area of
cardiovascular medicine. I feel we have achieved this objective with Cardiovascular
Disease in the Elderly, Fourth Edition. Future contributions to this series will include
books on molecular biology, interventional cardiology, and clinical management of such
problems as coronary artery disease, venous thromboembolism, peripheral vascular disease,
and cardiac arrhythmias.
Samuel Z. Goldhaber, M.D.
Harvard Medical School
Brigham and Women’s Hospital
Boston, Massachusetts, U.S.A.

Editor-in-Chief
Fundamental and Clinical Cardiology Series

iii
 Foreword

It should come as no surprise to any physician practicing medicine in an industrialized

nation in the early years of the 21st century that the demography of the patient population
has changed dramatically over the last three or four decades. Indeed, that there is a
remarkable “graying” trend for both in- and outpatients in our society is an acknowledged
fact immediately recognized by contemporary medical students, residents, subspecialty
fellows, and practicing clinicians. In my own cardiology and internal medicine practice,
more than half of the individuals that I treat fall into the geriatric category with their
special needs, requirements, and problems. A simple clinical example demonstrates these
issues exquisitely: An 85-year-old patient has symptomatic, critical aortic stenosis.
Should this patient undergo life-prolonging aortic valve replacement surgery, and would
such surgery represent “appropriate care” for this 85-year-old person? The answer to this
question, of course, depends on many factors, not just the patient’s age and diagnosis. For
example, what is the functional status, physically and mentally, of our 85-year-old
patient? What comorbid conditions affect this individual? Finally, what does this patient
want to do after the attendant risk and discomfort of the aortic valve operation have been
described?
This clinical scenario is one that I face literally every week, and I suspect that most
clinicians in our society do as well. I doubt that any cardiologist would disagree with a
recommendation for “no surgery” if the described patient had severe advanced Alzheimer’s
disease and was confined to a nursing home bed. On the other hand, if the patient were
living independently and were vigorous and active, I suspect that just about every
cardiologist would agree that this patient should undergo AVR if the patient agreed to
the risk of mortal and morbid events associated with the operation.
The two extremes just described are rather straightforward; however, a large
number of patients fall between the limits of these two examples. For this intermediate
group of patients, the negotiation with the patients and their families can be complex,
requiring special knowledge on the part of the practitioner. That is exactly the kind of
information that is contained in this superb text, with its extensive compilation of
geriatric cardiovascular topics. Building on several previous strong editions, the current
book is authoritative, up to date, and well organized. Each chapter has been written by
an acknowledged authority in the field of geriatric cardiology. This book should be
required reading for every practicing cardiologist and every cardiology fellow currently
in training.
Every modern clinician working today must face the reality of our changing
population demographics: A tsunami of older patients has already been sighted, and it is
v
vi Foreword

rapidly approaching our clinical coastline! These individuals will require special attention
based on a thorough knowledge of the diagnostic and therapeutic strategies that differ
in many ways from those of younger patients. The present text will enable physicians
involved in the care of these elderly individuals to deliver quality, compassionate, and
empathetic care to these patients, almost all of whom will have clinically important
cardiovascular disease.
I recommend this important text to every physician who will have to deal with this
burgeoning population of elderly individuals. As clinicians involved in the care of these
geriatric patients, it is our professional responsibility to give them the very best health
care possible. This book will help us do just that.
Joseph Alpert
University of Arizona, College of Medicine
Tucson, Arizona, U.S.A.
 Preface to the Fourth Edition

In 2010, the first of the “baby boomers” will turn 65 years old. This event will herald an
explosive growth in the older adult population in the United States, from just over 40
million in 2010 to approximately 72 million by 2030, an increase of 80%a. Concomitantly,
the proportion of the populace over age 65 will increase from about 1 in 8 to about 1 in 5.
Accompanying this “graying of America” will be a dramatic rise in the number of older
persons with clinically manifest—or at risk of developing—cardiovascular disorders,
including hypertension, coronary artery disease, valvular heart disease, heart failure, and
cardiac rhythm disturbances. Since persons over 65 already account for more than 80% of
all deaths attributable to cardiovascular disease, it will become imperative in the years
ahead for all clinicians involved in the care of older adults—not just primary care
physicians, geriatricians, and cardiologists, but also surgeons, anesthesiologists, other
medical subspecialists, and nurse practitioners—to have a basic understanding of the
effects of aging on cardiovascular structure and function, as well as of the impact of
aging and prevalent comorbid conditions on the clinical presentation, diagnosis, and
response to therapy in older adults with cardiovascular disease.
As with prior editions, the primary objective of the present volume is to provide an up-
to-date and in-depth, yet clinically relevant and “readable,” overview of the epidemiology,
pathophysiology, evaluation, and treatment of cardiovascular disorders in older adults. All
chapters have been thoroughly updated by recognized experts to incorporate the most recent
developments in the field. To the extent possible, clinical recommendations are “evidence
based,” but it is also acknowledged that existing data are often thin to nonexistent in the very
elderly (persons 85 years of age or older), and especially in older adults with multiple
coexisting conditions and/or frailty. Thus, careful consideration of each patient’s unique
clinical and psychosocial circumstances, medical and nonmedical needs, and personal
preferences is required in designing an individualized management plan. Indeed, it is perhaps
in the compassionate management of these challenging patients where the “art of medicine”
most clearly flourishes.
The first three editions of Cardiovascular Disease in the Elderly were published
by Marcel Dekker in 1994, 1999, and 2004; i.e., at five-year intervals. With the fourth
edition, Informa Healthcare has taken over as publisher, and publication has been
accelerated by a year, primarily in response to the increasing volume of literature relevant
to cardiovascular disease in older adults. It is noteworthy that the number of articles

a
U.S. Census Bureau. U.S. Interim Projections by Age, Sex, Race, and Hispanic Origin. Available at: www.
census.gov/ipc/www/usinterimproj. Accessed November 26, 2006.
vii
viii Preface to the Fourth Edition

posted on Medline at the intersection of “cardiovascular disease” and “age greater than
65 years” increased from 1391 for the three-year period 1997–1999 to 1842 for the period
2000–2002, and to 2630 in the interval 2003–2005—a doubling in the number of citations
over a nine-year period. In further recognition of the growing importance of the elderly
population in cardiovascular medicine, an increasing number of clinical trials focusing
on older adults have been undertaken, and practice guidelines are increasingly providing
explicit commentary on the diagnosis and management of older adults.
With this edition, Dr. Michael W. Rich joins Drs. Wilbert S. Aronow and Jerome L.
Fleg as coeditor. The general format of the text is similar to the previous edition. There
are eight sections comprising 32 chapters, all written by recognized authorities in geriatric
cardiology. The chapter topics remain the same as those in the third edition, with one
exception. Information from the chapter “Pathophysiology of Coronary Artery Disease in
the Elderly” has been incorporated into the other chapters on the diagnosis and treatment
of this condition, while a new chapter, “Disability and Frailty in Older Patients with
Cardiovascular Disease,” has been added.
We would like to thank all of the contributors for their outstanding work. We also
wish to express our gratitude to Sandra Beberman at Informa Healthcare for her
dedication and support in bringing this fourth edition to fruition. Finally, we want to thank
you, the reader, for your commitment to providing the best possible care for your older
patients with cardiovascular disease. We hope you will find this volume to be a valuable
resource as you strive to help your older patients enjoy both longer and fuller lives. We
welcome any comments you may have.
Wilbert S. Aronow
Jerome L. Fleg
Michael W. Rich
 Contents

Series Introduction ...... ... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . iii

Foreword . . . . . . . . . . . . . ... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ... v
Preface to the Fourth Edition .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . vii
Contributors . . . . . . . . . . . ... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. xiii

PART I: AGING CHANGES IN THE CARDIOVASCULAR SYSTEM

1. Normal Aging of the Cardiovascular System ..................... 1

Jerome L. Fleg and Edward G. Lakatta

2. Echocardiographic Measurements in Elderly Patients

Without Clinical Heart Disease . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Julius M. Gardin and Cheryl K. Nordstrom

3. Morphological Features of the Elderly Heart .................. . 75

William C. Roberts

4. Cardiovascular Drug Therapy in the Elderly .................. . 99

William H. Frishman, Wilbert S. Aronow, and Angela Cheng-Lai

PART II: CORONARY ARTERY DISEASE:

RISK FACTORS AND EPIDEMIOLOGY

5. Systemic Hypertension in the Elderly ....................... . 137

William H. Frishman

6. Disorders of Lipid Metabolism . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

Joseph E. Thomas and JoAnne M. Foody

7. Diabetes Mellitus and Cardiovascular Disease in the Elderly ...... . 179

Gabriel Gregoratos and Gordon Leung

8. Epidemiology of Coronary Heart Disease in the Elderly ......... . 215

Pantel S. Vokonas and William B. Kannel

ix
x Contents

PART III: CORONARY ARTERY DISEASE

9. Diagnosis of Coronary Heart Disease in the Elderly ............ . 243

Wilbert S. Aronow and Jerome L. Fleg

10. Angina in the Elderly . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269

Wilbert S. Aronow and William H. Frishman

11. Therapy of Acute Myocardial Infarction ..................... . 293

Michael W. Rich

12. Management of the Older Patient After Myocardial Infarction .... . 327
Wilbert S. Aronow

13. Surgical Management of Coronary Artery Disease in the Elderly .. . 351

Edward A. Stemmer and Wilbert S. Aronow

14. Percutaneous Coronary Intervention in the Elderly ............. . 387

David R. Holmes Jr. and Mandeep Singh

15. Exercise Training and Cardiac Rehabilitation in Older

Cardiac Patients . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 405
Philip A. Ades

PART IV: VALVULAR HEART DISEASE

16. Aortic Valve Disease in the Elderly . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 419

Wilbert S. Aronow and Melvin B. Weiss

17. Mitral Regurgitation, Mitral Stenosis, and Mitral Annular

Calcification in the Elderly . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 445
Melvin D. Cheitlin and Wilbert S. Aronow

18. Infective Endocarditis in the Elderly . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 481

Thomas C. Cesario and David A. Cesario

PART V: CARDIOMYOPATHIES AND HEART FAILURE

19. Cardiomyopathies in the Elderly . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 493

John A. McClung, Michele Nanna, and Wilbert S. Aronow

20. Thyroid Heart Disease in the Elderly ....................... . 517

Myron Miller and Steven R. Gambert

21. Heart Failure . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 541

Dalane W. Kitzman and Jerome L. Fleg
Contents xi

PART VI: ARRHYTHMIAS AND CONDUCTION DISORDERS

22. Supraventricular Tachyarrhythmias in the Elderly ............. . 577

Wilbert S. Aronow and Carmine Sorbera

23. Ventricular Arrhythmias in the Elderly ..................... . 605

Wilbert S. Aronow and Carmine Sorbera

24. Bradyarrhythmias and Cardiac Pacemakers in the Elderly ....... . 627

Anthony D. Mercando

PART VII: CEREBROVASCULAR DISEASE

25. Cerebrovascular Disease in the Elderly Patient ................ . 645

Jesse Weinberger

26. Evaluation of Syncope in the Elderly Patient . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 673

Karen M. Stugensky, Gerald W. Neuberg, and Mathew S. Maurer

PART VIII: MISCELLANEOUS TOPICS

27. Anticoagulation in the Elderly . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 705

Laurie G. Jacobs and Henny H. Billett

28. Acute Pulmonary Embolism in the Elderly ................... . 731

Paul D. Stein

29. Management of Peripheral Arterial Disease in the Elderly ....... . 749

Wilbert S. Aronow

30. Perioperative Cardiovascular Evaluation and Treatment

of Elderly Patients Undergoing Noncardiac Surgery . . . . . . . . . . . . . 769
Colleen Christmas, Roy C. Ziegelstein, and Lee A. Fleisher

31. Disability and Frailty in Older Patients with Cardiovascular Disease . . . 811
John E. Morley and Michael W. Rich

32. Ethical Decisions and End-of-Life Care in Older Patients

with Cardiovascular Disease . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 819
Lofty L. Basta and Henry D. McIntosh

Index ................................................... . 831

 Contributors

Philip A. Ades Fletcher-Allen Health Care, University of Vermont College of

Medicine, Burlington, Vermont, U.S.A.

Wilbert S. Aronow Divisions of Cardiology, Geriatrics, and Pulmonary/Critical Care,

Department of Medicine, New York Medical College, Valhalla, New York, U.S.A.

Lofty L. Basta University of South Florida, Tampa, Florida, U.S.A.

Henny H. Billett Division of Hematology, Albert Einstein College of Medicine and

Montefiore Medical Center, Bronx, New York, U.S.A.

Thomas C. Cesario University of California, Irvine, California, U.S.A.

David A. Cesario University of California, Irvine, California, U.S.A.

Melvin D. Cheitlin University of California, San Francisco, California, U.S.A.

Angela Cheng-Lai Department of Pharmacy, Montefiore Medical Center, Bronx,

New York, U.S.A.

Colleen Christmas Johns Hopkins Bayview Medical Center, Johns Hopkins University,
Baltimore, Maryland, U.S.A.

Jerome L. Fleg Division of Cardiovascular Diseases, National Heart, Lung, and Blood
Institute, National Institutes of Health, Bethesda, Maryland, U.S.A.

Lee A. Fleisher Department of Anesthesiology and Critical Care, University of

Pennsylvania School of Medicine, Philadelphia, Pennsylvania, U.S.A.

JoAnne M. Foody Yale University School of Medicine, New Haven, Connecticut, U.S.A.

William H. Frishman Department of Medicine, New York Medical College/

Westchester Medical Center, Valhalla, New York, U.S.A.

xiii
xiv Contributors

Steven R. Gambert Sinai Hospital of Baltimore and the Department of Medicine,

Johns Hopkins University School of Medicine, Baltimore, Maryland, U.S.A.

Julius M. Gardin St. John Hospital and Medical Center and Wayne State University,
Detroit, Michigan, U.S.A.

Gabriel Gregoratos University of California, San Francisco, California, U.S.A.

David R. Holmes Jr. Mayo Clinic College of Medicine, Mayo Clinic, Rochester,
Minnesota, U.S.A.

Laurie G. Jacobs Division of Geriatrics, Albert Einstein College of Medicine and

Montefiore Medical Center, Bronx, New York, U.S.A.

William B. Kannel Framingham Heart Study, Boston University School of Medicine,

Boston, Massachusetts, U.S.A.

Dalane W. Kitzman Wake Forest University School of Medicine, Winston-Salem,

North Carolina, U.S.A.

Edward G. Lakatta National Institute on Aging, Bethesda, Maryland, U.S.A.

Gordon Leung University of California, San Francisco, California, U.S.A.

Mathew S. Maurer Cardiology and Division of Geriatric Medicine and Aging,

Columbia University, New York Presbyterian Hospital, New York, New York, U.S.A.

John A. McClung Department of Medicine, Division of Cardiology, New York

Medical College/Westchester Medical Center, Valhalla, New York, U.S.A.

Henry D. McIntosh Baylor College of Medicine, Houston, Texas, U.S.A.

Anthony D. Mercando Columbia University College of Physicians and Surgeons,

New York, and Albert Einstein College of Medicine and Montefiore Medical Center,
Bronx, New York, U.S.A.

Myron Miller Sinai Hospital of Baltimore and the Department of Medicine, Johns
Hopkins University School of Medicine, Baltimore, Maryland, U.S.A.

John E. Morley Division of Geriatric Medicine, Saint Louis University School of

Medicine and Geriatric Research Education and Clinical Center (GRECC), Veterans
Affairs Medical Center, St. Louis, Missouri, U.S.A.

Michele Nanna Department of Medicine, Albert Einstein College of Medicine, Bronx,

New York, U.S.A.

Gerald W. Neuberg Department of Medicine, Division of Cardiology, Columbia

University, New York Presbyterian Hospital, New York, New York, U.S.A.
Contributors xv

Cheryl K. Nordstrom University of Michigan, Ann Arbor, Michigan, U.S.A.

Michael W. Rich Washington University School of Medicine, St. Louis, Missouri,

U.S.A.

William C. Roberts Baylor Heart and Vascular Institute, Baylor University Medical
Center, Dallas, Texas, U.S.A.

Mandeep Singh Mayo Clinic College of Medicine, Mayo Clinic, Rochester, Minnesota,
U.S.A.

Carmine Sorbera Department of Medicine, Division of Cardiology, New York

Medical College/Westchester Medical Center, Valhalla, New York, U.S.A.

Paul D. Stein St. Joseph Mercy Oakland, Pontiac, Michigan, U.S.A.

Edward A. Stemmer University of California at Irvine School of Medicine and

Veterans Affairs Medical Center, Long Beach, California, U.S.A.

Karen M. Stugensky Department of Medicine, Division of Cardiology, Columbia

University, New York Presbyterian Hospital, New York, New York, U.S.A.

Joseph E. Thomas Yale University School of Medicine, New Haven, Connecticut, U.S.A.

Pantel S. Vokonas VA Normative Aging Study, VA Boston Healthcare System,

Boston University School of Medicine, Boston, Massachusetts, U.S.A.

Jesse Weinberger Department of Neurology, Mount Sinai School of Medicine,

New York, New York, U.S.A.

Melvin B. Weiss Department of Medicine, Division of Cardiology, New York Medical

College/Westchester Medical Center, Valhalla, New York, U.S.A.

Roy C. Ziegelstein Johns Hopkins Bayview Medical Center, Johns Hopkins University,
Baltimore, Maryland, U.S.A.
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

1
Normal Aging of the Cardiovascular
System

Jerome L. Fleg
Division of Cardiovascular Diseases, National Heart, Lung, and Blood Institute,
National Institutes of Health, Bethesda, Maryland, U.S.A.

Edward G. Lakatta
National Institute on Aging, Bethesda, Maryland, U.S.A.

INTRODUCTION

Since 1900, the average life expectancy for Americans has risen from 48 to 77.3 years.
Over this period, the U.S. population expanded threefold, while the subset aged 65 and
older increased 10-fold. The post–World War II baby boom will further expand this age
group from the current 13% to 19.6% in 2030 (1). Furthermore, the fastest-growing age
group, comprising those aged 85 years or older, has quadrupled since 1960 and will reach
19.5 million by 2030 (Fig. 1). Because both the prevalence and incidence of
cardiovascular (CV) disease increase dramatically with age, this “graying” of the
population has created a huge number of elderly patients requiring treatment. It must be
emphasized, however, that aging per se is not necessarily accompanied by CV disease.
This chapter will set the stage for those that follow by delineating the changes in the CV
system that occur during the aging process in the absence of CV disease. This is a
challenging task, given the many factors that blur their separation. Nevertheless, it is
important to define normal CV structure and function in older adults to facilitate the
accurate diagnosis of CV disease in this rapidly growing age group.
An additional theme of this chapter will be to indicate how aging changes in the CV
system may themselves predispose to the development of CV disease. The enhanced CV risk
associated with age indicates important interactions between mechanisms that underlie aging
and those that underlie diseases. The nature of these interactions is complex and involves not
only mechanisms of aging but also multiple defined and undefined (e.g., genetic) risk factors.
The role of specific age-associated changes in CV structure and function has been, and
largely continues to be, unrecognized by those who shape medical policy. Yet quantitative
information on age-associated alterations in CV structure and function is essential to define
and target the specific characteristics of CV aging that render it such a major risk factor.

1
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

2 Fleg and Lakatta

Figure 1 Projected growth of the elderly population in the United States, stratified by age group.
Source: From Ref. 1

Such information is also required to differentiate between the limitations of an elderly person
that relate to disease and those that are within expected normal limits.

METHODOLOGICAL ISSUES

Numerous methodological issues must be addressed in attempting to define “normal”

aging. Because the population sample from which norms are derived will strongly
influence the results obtained, it should be representative of the general population. For
example, neither a seniors running club nor nursing home residents would yield an
appropriate estimate of maximal exercise capacity that could be applied to the majority of
elders. Additionally, the degree of screening used to define a normal population can
profoundly influence the results. In clinically healthy older adults, a resting electrocar-
diogram (ECG), echocardiogram, or exercise perfusion imaging study will often identify
silent CV disease, especially coronary artery disease (CAD). If several such screening
tests are used, only a small proportion of the older population may qualify as normal,
limiting the applicability of findings to the majority of elderly individuals. Furthermore,
the inclusion limits chosen for body fatness, blood pressure, smoking status, and other
constitutional or lifestyle variables will significantly influence the normal values for
measuring CV variables. For example, if a systolic pressure of
140 mmHg is considered
hypertension, and if hypertension is considered a disease, then individuals with a systolic
pressure between 140 and 160 mmHg, who a decade ago were thought to be
normotensive, are now identified as having CV disease. Numerous studies have shown
that individuals who manifest even modest elevations in systolic and pulse pressures are
more likely to develop clinical disease or die from it.
Additional methodological factors can affect the definitions of normal aging. Cross-
sectional studies, which study individuals across a wide age range at one time point, may
underestimate the magnitude of age-associated changes because, in such studies, older
normal persons represent “survival of the fittest.” True age-induced changes are better
estimated by longitudinal studies, in which given individuals are examined serially over
time. A reality of aging research, however, is that most data are derived from cross-sectional
studies because they are easier to perform. Even longitudinal studies have their limitations—
changes in methodology or measurement drift over time and development of disease in
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

Normal Aging of the Cardiovascular System 3

previously healthy persons. Finally, secular trends such as the downward drift in serum
cholesterol or increasing obesity of Americans can alter age-related longitudinal changes.
In the current chapter, emphasis will be given to data obtained from community-
dwelling samples screened for the absence of clinical, and in some cases subclinical, CV
disease and major systemic disorders. A sizable portion of the data presented derives from
the authors’ studies over the past three decades in community-based volunteers from the
Baltimore Longitudinal Study of Aging (BLSA).

UNSUCCESSFUL VASCULAR AGING AS

THE ‘‘RISKY’’ COMPONENT OF AGING

Intimal Medial Thickening

Aging changes in the arterial tree of individuals who are considered healthy may have
relevance to the exponential age-associated increase in CV disease. Cross-sectional
studies in humans have found that wall thickening and dilatation are prominent structural
changes that occur within large elastic arteries during aging (2). Postmortem studies
indicate that aortic wall thickening with aging consists mainly of intimal thickening, even
in populations with a low incidence of atherosclerosis (3). Noninvasive measurements
made within the context of several epidemiological studies indicate that the carotid wall
intimal medial (IM) thickness increases nearly threefold between 20 and 90 years of age,
which is also the case in BLSA individuals rigorously screened to exclude carotid or
coronary arterial disease (Fig. 2, top panel).
Some investigators believe that the age-associated increase in IM thickness in
humans represents an early stage of atherosclerosis (4). Indeed, excessive IM thickening
at a given age predicts silent CAD (4). Since silent CAD often progresses to clinical CAD,
it is not surprising that increased IM thickness (a vascular endpoint) predicts future
clinical CV disease. A plethora of other epidemiological studies of individuals not
initially screened to exclude the presence of occult CV disease have indicated that
increased IM thickness is an independent predictor of future CV events. Note in Figure 2
(bottom panel) that the degree of risk varies with the degree of vascular thickening and
that the risk gradation among quintiles of IM thickening is nonlinear, with the greatest risk
occurring in the upper quintile (5). Thus, those older persons in the upper quintile of IM
thickness may be considered to have aged “unsuccessfully” or to have “subclinical”
vascular disease. The potency of IM thickness as a risk factor in older individuals equals
or exceeds that of most other, more “traditional,” risk factors.
Age-dependent IM thickening has been noted in the absence of atherosclerosis, both
in laboratory animals and in humans (3). Thus, the “subclinical disease” of excessive IM
thickening is not necessarily “early” atherosclerosis. Rather, “subclinical disease” is
strongly correlated with arterial aging. Interpreted in this way, the increase in IM thickness
with aging is analogous to the intimal hyperplasia that develops in aortocoronary
saphenous vein grafts, which is independent of atherosclerosis, but predisposes for its later
development (6). Age-associated endothelial dysfunction, arterial stiffening, and arterial
pulse pressure widening can also be interpreted in the same way. Combinations of these
processes occurring to varying degrees determine the overall vascular aging profile of a
given individual (i.e., the degree of “unsuccessful” vascular aging).
It is currently believed that additional risk factors (e.g., hypertension, smoking,
dyslipidemia, diabetes, diet, or yet unidentified genetic factors) are required to interact
with vascular aging (as described above) to activate a preexisting atherosclerotic plaque.
According to this view, atherosclerosis that increases with aging is not a specific disease,
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

4 Fleg and Lakatta

Figure 2 (Top) The common carotid intimal-medial thickness in healthy BLSA volunteers as a
function of age. (Bottom) Common carotid intimal-medial thickness predicts future cardiovascular
events in the Cardiovascular Health Study. Abbreviation: BLSA, Baltimore Longitudinal Study of
Aging. Source: (Top) From Ref. 4 and (Bottom) From Ref. 5.

but an interaction between atherosclerotic plaque and intrinsic features related to vascular
aging modulated by atherosclerotic risk factors. Evidence in support of this view comes
from studies in which an atherogenic diet caused markedly more severe atherosclerotic
lesions in older versus younger rabbits and nonhuman primates despite similar elevations
of serum lipids (7,8). Hence, it is possible that atherosclerosis occurring at younger ages
may be attributable not only to exaggerated traditional CV risk factors but also to
accelerated aging of the vascular wall. Of course, the traditional risk factors may
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

Normal Aging of the Cardiovascular System 5

themselves accelerate aging of the vascular wall. Studies in various populations with
clinically defined vascular disease have demonstrated that pharmacological and lifestyle
(diet, physical activity) interventions can retard the progression of IM thickening (9–14).

Endothelial Dysfunction
The endothelial monolayer that lines the luminal surface of the vascular tree plays a
pivotal role in regulating multiple arterial properties, including vessel tone, permeability,
response to inflammation, and angiogenesis. Several of these functions undergo important
age-associated alterations. Endothelium-derived mediators such as nitric oxide (NO) and
endothelin-1 are determinants of arterial tone and compliance, suggesting that endothelial
cells may modulate arterial stiffness. Brachial arterial flow mediated dilation, mediated in
large part by NO, declines with age in both sexes, even in the absence of other CV risk
factors (15). A decline of *75% in this flow-mediated vasodilation occurs in men
between ages 40 and 70 years (Fig. 3). This decline begins approximately a decade later in
women, perhaps because of the protective effect of estrogen, but is nearly 2.5 times as
steep compared with men (15). The impairment of endothelial-mediated vasodilatation
with aging in humans can be partially reversed by L-arginine administration, suggesting
that NO production becomes reduced with aging (16). Plasma levels of asymmetric
dimethyl arginine, which reduces nitric oxide synthase (NOS) activity, also increase with
age in humans (16). The effect of age on endothelial function in central arteries, however,

Figure 3 Age-associated decline in enthothelially mediated vasodilation in healthy volunteers.

Note that the decline begins about a decade later in women than men, perhaps due to the protective
effects of estrogen on endothelial function. Source: From Ref. 15.
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

6 Fleg and Lakatta

has not been directly assessed in humans without clinical disease. In contrast to
endothelium-mediated vasodilation, the vasodilator response to sublingual nitroglycerin is
unrelated to age (15). Several CV risk factors and disorders are associated with
endothelial dysfunction, including hypertension, hypercholesterolemia, insulin resistance,
cigarette smoking, CAD, and heart failure. Furthermore, impaired endothelial vaso-
reactivity, in both the coronary and peripheral arterial beds, is an independent predictor of
future CV events (17,18). Hypertensive individuals exhibit endothelial dysfunction
(19,20), and the mechanisms underlying their endothelial dysfunction are similar to those
that occur with normotensive aging, albeit they appear at an earlier age (20). The
normotensive offspring of hypertensives also exhibit endothelial dysfunction (21),
suggesting that endothelial dysfunction may precede the development of clinical
hypertension. Age-associated endothelial dysfunction, arterial stiffening, and IM thickening
are risk factors for arterial diseases, even after accounting for other risk factors, such as
arterial pressure, plasma lipids, smoking, etc. The interaction between arterial wall
stiffening and CV diseases may set in motion a vicious cycle. In this cycle, alterations in the
mechanical properties of the vessel wall contribute to endothelial cell dysfunction and,
ultimately, to arterial stiffening.

Arterial Stiffness and Compliance

The increase in arterial wall thickening and reduction in endothelial function with
advancing age are accompanied by an increase in arterial stiffening and a reduction in
compliance. Age-associated structural changes in the arterial media that increase vascular
stiffness include increased collagen content, covalent cross-linking of the collagen,
reduced elastin content, elastin fracture, and calcification (22,23). Strictly speaking,
stiffness and its inverse, distensibility, depend on intrinsic structural properties of the
blood vessel wall that relate pressure change with a corresponding change in volume.

Pulse Wave Velocity

Each systolic contraction of the ventricle generates a pressure wave that propagates
centrifugally down the arterial tree, slightly preceding the luminal flow wave generated
during systole. The propagation velocity of this wave is proportional to the stiffness of the
arterial wall. The velocity of the pulse wave in vivo is determined not only by the intrinsic
stress/strain relationship (stiffness) of the vascular wall, but also by the smooth muscle
tone, which is reflected by the mean arterial pressure.
Noninvasive measures of the velocity of this pulse wave allow for large-scale
epidemiological studies to examine its determinants and prognostic importance. In both
rigorously screened normal subjects (24) and populations with varying prevalence of CV
disease (25–27), a significant age-associated increase in pulse wave velocity (PWV) has
been observed in men and women (Fig. 4A). In contrast to central arteries, the stiffness of
muscular arteries does not increase with advancing age (28). Thus, the manifestations of
arterial aging may vary among the different vascular beds, reflecting differences in the
structural compositions of the arteries and, possibly, differences in the age-associated
signaling cascades that modulate the arterial properties, or differences in the response to
these signals across the arterial tree.
Increased PWV has traditionally been linked to structural alterations in the
vascular media, such as those observed with aging. Prominent age-associated increases
in PWV have been demonstrated in populations with little or no atherosclerosis, again
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

Normal Aging of the Cardiovascular System 7

Figure 4 Scatterplots of aortofemoral pulse wave velocity (Panel A), and carotid artery augmentation
index (Panel B) as a function of age in healthy non-endurance trained BLSA volunteers. A similar age-
associated increase in both measures of arterial stiffness was seen in men and women. Abbreviation:
BLSA, Baltimore Longitudinal Study of Aging. Source: Adapted from Ref. 24.

indicating that these vascular parameters are not necessarily indicative of athero-
sclerosis (29). However, more recent data emerging from epidemiological studies
indicate that increased large vessel stiffening also occurs in the context of
atherosclerosis (30,31), metabolic syndrome (32), and diabetes (33,34). The link
may be that stiffness is governed not only by the structural changes within the matrix,
as noted above, but also by endothelial regulation of vascular smooth muscle tone and
other aspects of vascular wall structure/function. Thus, there is evidence of a vicious
cycle: altered mechanical properties of the vessel wall facilitate the development of
atherosclerosis, which in turn increases arterial stiffness via endothelial cell
dysfunction and other mechanisms.
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

8 Fleg and Lakatta

Reflected Pulse Waves

In addition to the forward pulse wave, each cardiac cycle generates a reflected wave,
originating at areas of arterial impedance mismatch, which travels back up the arterial tree
toward the central aorta, altering the arterial pressure waveform. This reflected wave can
be noninvasively assessed from recordings of the carotid (25) or radial (35) arterial pulse
waveforms by arterial applanation tonometry and high-fidelity micromanometer probes.
Dividing the late systolic augmentation of the arterial pulse wave by the distance from the
peak to the trough of the arterial waveform (corresponding to the pulse pressure) yields
the augmentation index (24). The augmentation index, like the pulse wave velocity,
increases with age (Fig. 4B) (24,25).
The velocity of the reflected flow wave is proportional to the stiffness of the arterial
wall. Thus, in young individuals whose vascular wall is compliant, the reflected wave
does not reach the large elastic arteries until diastole. With advancing age and increasing
arterial stiffening, the velocity of the reflected wave increases, and the wave reaches the
central circulation earlier in the cardiac cycle, during the systolic phase. The pressure
pulse augmentation provided by the early return of the reflected wave is an added load
against which the aged ventricle must contract. Furthermore, the diastolic augmentation
seen in compliant vessels, caused by the late return of the reflected waves, is lost in the
elderly, decreasing diastolic blood pressure; this decrease in diastolic pressure has the
potential to reduce coronary blood flow because most coronary flow occurs during
diastole.
Multiple studies (27,36–43) indicate that increased vascular stiffness, over and
above blood pressure, is an independent predictor of hypertension, atherosclerosis, CV
events, and mortality. In fact, Liao et al. (38) have demonstrated that increased vascular
stiffness precedes the development of hypertension. Thus, while a “secondary” increase in
large artery stiffness is attributable to an increase in mean arterial pressure that occurs in
hypertension, evidence now exists that a “primary” increase in large artery stiffness that
accompanies aging gives rise to an elevation of arterial pressure. Normotensive individuals
who fall within the upper quartile for measures of arterial stiffness are more likely to
subsequently develop hypertension. Observations such as these reinforce the concept that
hypertension, at least in part, is a disease of the arterial wall. The mechanisms of age-
associated changes in vascular structure and function and the putative relationship of these
changes to development of CV disease are depicted in Table 1.

Systolic, Diastolic, and Pulse Pressure

Arterial pressure is determined by the interplay of peripheral vascular resistance and
arterial stiffness; the former raises both systolic and diastolic pressure to a similar degree,
whereas the latter raises systolic but lowers diastolic pressure. A rise in average systolic
blood pressure across adult age has been well documented (Fig. 5) (43,44). In contrast,
average diastolic pressure (Fig. 5) was found to rise until about 50 years of age, level off
from age 50 to 60, and decline thereafter (43,44). Thus, pulse pressure (systolic minus
diastolic), a useful hemodynamic indicator of conduit artery vascular stiffness, increases
with age. These age-dependent changes in systolic, diastolic, and pulse pressures are
consistent with the notion that in younger people blood pressure is determined largely by
peripheral vascular resistance, whereas in older individuals it is determined to a greater
extent by central conduit vessel stiffness.
Because of the decline in diastolic pressure in older men and women in whom
systolic pressure is increased, isolated systolic hypertension emerges as the most common
[pradeep][D:/Informa_Publishing/H1704_Aronow_112026\z_production\z_3B2/978-1-4200-
6170-3_CH0001_O.3d] [24/1/08/14:58:35] [1–44]

Normal Aging of the Cardiovascular System 9

Table 1 Relationship of Cardiovascular Human Aging in Health to Cardiovascular Disease

Age-associated changes Plausible mechanisms Possible relation to human disease

Cardiovascular structural remodeling

* Vascular intimal * Migration of and * matrix Early stages of atherosclerosis
thickness production by VSMC
Possible derivation of intimal cells
from other sources
* Vascular stiffness Elastin fragmentation Systolic hypertension
* Elastase activity
* Collagen production by VSMC Stroke
and * cross-linking of collagen
Altered growth factor regulation/ Atherosclerosis
tissue repair mechanisms
* LV wall thickness * LV myocyte size Retarded early diastolic cardiac
filling
+ Myocyte number (necrotic and * Cardiac filling pressure
apoptotic death)
Altered growth factor regulation Lower threshold for dyspnea
Focal collagen deposition
* Left atrial size * Left atrial pressure/volume * Prevalence of lone atrial
fibrillation
Cardiovascular functional changes
Altered regulation of + NO production/effects Vascular stiffening; hypertension
vascular tone
+ bAR responses
+ Cardiovascular * Vascular load Lower threshold for, and increased
reserve severity of, heart failure
+ Intrinsic myocardial
contractility
+ b-Adrenergic modulation of
heart rate, myocardial
contractility, and vascular tone
Reduced physical Learned lifestyle Exaggerated age Ds in some aspects
activity of cardiovascular structure and
function; negative impact on
atherosclerotic vascular disease,
hypertension, and heart failure

Abbreviations: VSMC, vascular smooth muscle cell; LV, left ventricular; NO, nitric oxide; bAR, b-adrenergic
receptor.

form of hypertension in individuals over the age of 50 (43). Isolated systolic hypertension,
even when mild in severity, is associated with an appreciable increase in CV disease risk
(45,46). On the basis of long-term follow-up of middle-aged and older subjects, however,
Framingham researchers have found pulse pressure to be a better predictor of coronary
disease risk than systolic or diastolic blood pressures (47). A subsequent Framingham
investigation found that pulse pressure was especially informative of coronary risk in
older subjects (48) because of the “J”- or “U”-shaped association between diastolic
pressure and coronary risk. Thus, consideration of the systolic and diastolic pressures
jointly, as reflected in pulse pressure, is preferable to consideration of either value alone.
Exploring the Variety of Random
Documents with Different Content
 бігав по колу, ніби приречений, і мені не давала спокою
думка, що то кричала моя дружина і діти, що їх теж забрали.
Лише поява тюремника з мисками баланди та гречаної каші
примусили мене присісти й таки взяти до рота тих страв, які мені
здавалися мало не отрутою. Так минуло 24 квітня. Перша
половина 25-го нічим не різнилася від попереднього дня. Аж по
обіді загриміли засуви і двері відчинилися. На порозі став новий
тюремник і таємниче проказав: “Кто на ка?” Я ще не знав про що
йдеться, і промовчав, а сусід заперечливо похитав головою.
Лише після того, як тюремник ще раз голосніше повторив: “Кто
на ка?”, зрозумів нарешті, що треба сказати: я! “Фамилия?” Я
відповів. Після цього він запитав, хто така В.Гришина. Я, не
знаючи, що й подумати, відповів: “Моя дружина”. Тільки тоді він
простягнув мені якогось бланочка, в якім значилося: “Пять
рублей получил”, і ручку, вмочену в чорнило. Я стояв і кліпав
очима. І аж коли тюремник сказав: “Распишитесь в получении
переданньїх вам пяти рублей”, - збагнув, що гроші передала
дружина, що вона на волі. Я невимовно зрадів і запитав, коли
приходила дружина і чи можна її побачити, але він, не
відповідаючи на те, пояснив: “Ваши деньги будут положеньї на
ваш лицевой счет, так как хранение денег заключенньїм не
разрешено!” І тут же вручив мені бланочок з переліком
продуктів і огризок олівця: “Можно вьіписать продуктов согласно
правилам”. Гуркнув дверима і вийшов. Важко передати ті
почуття, які охопили мене, радість і смуток заполонили душу.
Радів, що дружина на волі, що вчорашній випадок не стосувався
моїх рідних, і переймався сумом від думки, що вона передає мені
останні копійки, а сама ж як? а діти?! Години за дві наглядач
через вікно забрав заповненого бланка й олівця. І знову
запанувала тиша. Однак тривала вона недовго. Незабаром вічко
знову відкрилося і звідти пролунало: “Приготовиться на
прогулку!” А хвилин за десять-п’ятнадцять відчинилися двері.
Австрієць, заклавши руки за спину, солдатським кроком рушив з
камери. Я теж наважився за ним, але перед моїм носом двері
несподівано зачинились. Я стояв, не знаючи що думати. Коли
хвилин за п’ять-сім вони знову відчинилися, тюремник
скомандував: “Руки назад! Вьіходи!” Вийшовши з камери, я
завагався, не знаючи, куди йти далі. Він жестом показав на
двері, за якими були східці, що вели до ліфта. Ліфт рушив,
супроводжений тим самим передзвоном, і зупинився на сьомому
поверсі. Я вийшов на майданчик, обнесений щільним парканом і
розгороджений на дві ізольовані частини. На тій перегородці, як
мені здалося, під самим небом, було споруджено вишку, де
пильнував охоронець. Мене заштовхнули в одну з тих загорож,
де вже шпацірував мій однокамерних. Із моєю появою він
озирнувся, але з вишки те запримітили і вартовий закричав: “Не
оглядьіваться!” Я за вказівкою конвоїра став за австрійцем, і ми
мовчки, не озираючись, крокували під парканом того
майданчика близько години. По тому в паркані прочинилися
дверцята і наглядач оголосив: “Прогулка окончена. Первьій,
вьіходи!” І ми знову по черзі були доставлені в камеру. На
прогулянку належало виводити через день, і ці прогулянки були
єдиною радістю для в’язнів. Хто не скуштував тюремного життя,
той не зрозуміє, яка то насолода подихати свіжим повітрям.
Воно, запашне, солодке, п’янить, як добре вино. І хоча з
майданчика було видно лише клаптик неба, але після
висиджування в півтемній камері воно здавалося особливо
глибоким, особливо синім, особливо ласкавим... Перша моя
прогулянка випала в прекрасний ясний день, хоч і холоднуватий.
Десь внизу вирувало життя: сирени і клаксони авто, дзвінки
трамваїв, гомін вулиць - усе те, злите воєдино, долинало на
майданчики Луб’янки. Здавалося, що світ мчить удалечінь, не
згадуючи про тих, для кого вихід з цього будинку закрито
назавжди. Я перебирав подумки своє минуле, і не знаходив
нічого, що б могло стати 19 — 7002 289
 причиною арешту, і те бентежило мене. В тих роздумах
минуло 26 квітня. Закінчився день і 27-го. Вечірня гробова тиша
в’язниці, однак, не принесла спокою, бо в’язні знали її
оманливість. Адже десь після півночі починали працювати “нічні
птахи”. Знав про те вже і я. Вдаючи, що сплю, уважно
дослухався до звуків ночі: то справа, то зліва від нашої камери
починали голосно бряжчати ключі, гримів замок, зі зловісним
гарчанням скреготав засув і неприродно швидко відчинялися
двері. Чому я так сильно бентежився від тих звуків, і сам не
знав, але здавалося, що і самі стіни камер, просякнуті густим
мороком, насувалися на мене, викликаючи занепокоєння і
якийсь незрозумілий страх. Та цього разу я дослухався недовго:
ключі забряжчали особливо зловісно і нараз відчинилися двері.
В камеру зайшов тюремник. Деякий час він стояв непорушно, по
черзі вдивляючись у нас. Переконавшись, що справив враження,
виголосив: “Кто на ка?” Я обізвався, хоч від тих слів мене
залихоманило. “Фамилия?” Намагаючись стримати тремтіння
рук, назвав своє прізвище, і почув коротке: “Одевайтесь!”
Зупинившись біля одних дверей, наглядач наказав почекати, а
сам зайшов. За хвилину я опинився в просторій на два вікна
кімнаті. За великим столом сидів середніх років жид, одягнутий у
костюм захисного кольору. Він уважно оглянув мене і проказав:
“Проходите и садитесь”. Я сів. У кімнаті повисла тиша. Кілька
хвилин той чоловік роздивлявся мене, потім, пошукавши серед
паперів, витяг якогось бланка і заговорив: “Я следователь
Рапопорт”. І, розтягуючи слова, - “Вьі Йван Игнатьевич Козуб?” Я
ствердив. По тому він почав з моїх слів заповняти анкету,
перепитуючи весь час і уточнюючи все до дрібниць. Перед ним
лежав стосик моїх документів. Я побачив паспорт, партбілет,
квиток червоного партизана, військовий квиток і ще щось, ніби
листи. Коли він дійшов до графи “батьки”, то з притиском
перепитав, стверджуючи, і замірився записати, що батько був
куркуль, убитий бандитами. Я обурився і запитав, звідки він те
взяв. “У нас єсть точньїе данньїе, донесення с вашего села
Капустинец!” - сказав він. Я зрозумів, що ті відомості взято з
доносів Антоненка, і назвав їх брехливими. На тому ми довгенько
сперечалися, і він ніби погодився виправити той запис. Потім
копнув мій родовід із діда-прадіда. Хто вони, їхній
дореволюційний стан, чим займалися, де народилися, де
померли, де поховані. Те ж саме про всіх найближчих родичів.
Потім про мене - де вчився, що закінчив, коли, номер диплома
та яку кваліфікацію одержав. Почувши - інженер-хімік, -
доскіпливо цікавився, чи за фахом працював і де саме. Довго
крутив партквитка, перепитував, чи точно записано дату вступу
до партії (1919 р.), чому не зразу до КП(б)У, а спочатку в партію
боротьбистів і як мені рахували стаж. Він так доскіпувався, ніби
був партконтролем. Коли всі графи було заповнено, уголос
прочитав ту анкету, подав мені ручку й сказав: “Подпишите!” Я
заперечив, вказавши на неправдивість запису - там усупереч
моїм словам було записано, що я син середняка. Ми знову
довгенько сперечалися, слідчий відволік мою увагу на інші
питання, і я, забувши про свої заперечення, підписав.
Покінчивши з анкетою, слідчий, відпочиваючи, ніби знічев’я
розпитував мене, торкався то одного, то іншого. Я неохоче
підтримував ту розмову, однак на запитання, які стосувалися
мене, відповідав. Згадуючи про Київ та про переїзд туди
українського уряду, слідчий ніби випадково запитав, чи мені
відомо про те. Хто ж, мовляв, того не знає, здається, відповів я.
Адже і в газетах про те писалося... Він замовк і по паузі різко
змінивши тон і карбуючи слова, сказав: “А теперь расскажите о
своей контрреволюционной деятельности!” Я витріщив очі від
такого наглого запитання, довго не знав, що сказати. Нарешті
видушив: “Не розумію!.. Чи то я божевільний, чи ви не при
своєму розумі!..” Оговтав290
 шись, я виголосив цілу тираду, мовляв, я віддав свої
найкращі роки запеклій боротьбі за встановлення радвлади,
втратив батька, якого розстріляли білі, фактично, через мене,
сам на волосок був від кари на смерть тими ж білими і тепер
звинувачуюсь у контрреволюційній діяльності, в страшному
злочині?! На якій підставі?! Слідчий спокійно все те вислухав, а
коли я замовк, знову почав правити, що батько, мовляв, був
куркулем із відповідними поглядами і що забили його не
денікінці, а бандити. Я знову намагався щось заперечити, але
він, розтягуючи слова, з притиском продовжив: “Йван
Игнатьевич! Вот передо мною материальї о вашем вьіезде за
границу, мьі вас не пустили”. Я перебив його, сказавши: “І
даремно. Я б довів!” “ОГПУ не ошибается!” - відрізав він у
відповідь і повторив: “Йван Игнатьевич... на вас так много
материалов, вот они! поплескав по товстій папці з написом
“Село” (видно, це була чиясь справа). Вольно много вьі
наделали делов!” Деякий час ми мовчки дивилися один на
одного. Слідчий, певно, хотів збентежити мене, розбудити в душі
сумніви, - а що як справді щось є? Він пильно вдивлявся в моє
обличчя, намагаючись не пропустити на ньому щонайменшого
поруху м’язів, побачити бодай тінь занепокоєння. І таки домігся
свого. Я захвилювався. Відповідаючи на запитання слідчого,
заперечував його закиди, однак не домагався в тім двобою
точних формулювань записів до протоколу. Отже, він,
досвідчений, уже знав, що мене легко обкрутити, заплутати. Я
ж, як і переважна більшість ув’язнених партійців, став на
страшний шлях - розглядав усе з позицій партійної етики, не
розумів, що слідчому треба було будь-що заплутати мене, зовсім
не займатися з’ясуванням брехливості тих доносів. Той перший
допит тривав більш як дві години. Слідчий увесь час щось
неуважно записував. Нарешті сказав: “На сегодня хватит. Мьі не
будем фиксировать нашей беседьі. Идите и хорошенько
подумайте о ваших преступлениях и чистосердечно расскажите
о них. Ведь чистосердечное признание нами учитьівается и ваша
участь будет облегчена!” Після чого порвав свої записи і
викликав чергового. Я повернувся в камеру близько четвертої
ранку... Тільки в камері я відчув страшенну втому і непереможне
бажання заснути, але... згадка про те, що я не домігся
спростувати слів “син середняка”, за одну мить прогнала сон.
Розтривожений, я вже до світанку не склепив очей. Усе думав,
що наступного разу необхідно наполягати доти, доки не буде
виправлено. Під враженням від того нічного допиту я весь час
перебирав у думках закиди слідчого. Намагався згадати давно
забуті зустрічі й розмови з незнайомими і знайомими людьми.
Згадавши деякі з них, сам себе катував за якесь необережне
слово, вже не думав про те, що слово ще не є злочином, що між
словом і ділом - велика різниця. Почав кваліфікувати ті слова як
злочинні... В голові був повний сумбур, переплуталося праведне
з грішним... Перебирав у пам’яті знайомих і друзів: Микола,
Сабалдир, співробітники Ленінградського відділення ЦКБТМ -
Мар’янчик, Буянов, Шилов; товариші з Трьохгорки Каретко,
Поцелуєв, Шмельов, Прохорчук, Скородєл, Кунич; студент
Мельник. Згадав голову Капустинської сільради Антоненка. Все
це були люди, з якими доводилося говорити на різні теми. Невже
вони писали на мене доноси? За Антоненка я був певен, що так.
Може, й Мар’янчик писав, але решта?! Не може бути! Я мучився.
Не знав, як мені поводитися на допитах: свого досвіду не мав,
спитати ж не було у кого. Австріяк не годився в порадники. Та й
взагалі, може, він підсаджений провокатор. Розбурхана уява
породжувала всілякі здогади... Тим часом слідчий говорив так,
нібито справді знав достотно мої розмови з Сергієм та з Петром
теж. То може, краще самому переказати слідчому всі ті розмови,
щоб викликати його довіру до моїх свідчень. Тим більше,
 що й розмов, які можна було б кваліфікувати як
злочинні, не велося і я ніби сповідався, не давав рішучої відсічі,
відкидаючи всі звинувачення. Як партієць перед партійним
контролем, усе детально розповідав йому, замість того, щоб
обмежитися короткими “так” чи “ні”, що було найкращим у такій
ситуації. А слідчому тільки й треба було, щоб я побільше
говорив. Він усе тлумачив посвоєму і записував до протоколу,
так уміло формулюючи, що відразу й не збагнеш, що ти
підписуєш, що ти вже розписався у злочинній змові. Від допиту
до допиту слідчий глибше забивав у голову клин, що в зізнаннях
треба дотримуватися правдивих розповідей про всі зустрічі й
розмови. Мені почало здаватися, що НКВС і справді може знати
про кожну зустріч і, не сказавши про ту чи іншу, я можу
викликати підозру в нещирості. І я говорив... А пізніше в камері,
згадуючи допити, перебираючи слово за словом усе сказане, я
вже розумів, що клеїть мені слідчий, терзався тим, давав собі
слово на наступній зустрічі все виправити, домогтися правдивих
записів. Сон тікав від мене. Я з острахом і нетерпінням чекав на
виклик, адже так треба було спростувати ті безглузді
звинувачення, сказати те, чого не було сказано. Та замки
бряжчали ліворуч і праворуч, і незважаючи на притишену ходу
тюремників, я чув найменший їхній порух, найменше шарудіння
поблизу дверей. У напруженому чеканні минула ще одна ніч,
щілини навколо віконних козирків світлішали, тюремний морок
танув, і я ніби знову повертався до життя... Так минуло 29, ЗО
квітня, 1, 2, 3, 4 травня... І коли що й змінилося, то це погода.
Повіяв різкий, очевидно, північний вітер, випав сніг. У камері
значно похолоднішало, а особливо дошкуляло те на
прогулянках. Холод проймав до кісток, а зігрітись у камері не
було надії. Я чекав на виклик до слідчого вже не для того, щоб
спростувати звинувачення, а щоб хоч трохи зігрітися в його
кабінеті, бо я не на жарт замерзав. Тільки в ніч на п’яте травня я
знову почув: “Кто на ка?” І після мого “я”- “Одевайтесь!”. Коли б
це трапилося вдень чи хоча б звечора та за нормальної
температури в камері, то, може б, я не так гостро реагував, а так
мене знову залихоманило. По-перше, я ніяк не міг одягтися:
штани без застібок не трималися, падали на підлогу, те
заважало мені одягти піджак. Та й по дорозі до слідчого вони не
раз падали, бо мене так трясло, що я не міг їх втримати, до того
ж і йти треба було, заклавши руки назад. Першими словами
слідчого були: “Расскажите подробно о вашей
контрреволюционной деятельностиі” Вислухавши мої
заперечення, що я не проводив ніякої такої діяльності, він
приголомшив мене цілою зливою слів і з вигаданих матеріалів, і
з листів, справді одержаних мною. І все те завершив, кинувши:
“Мьі давно за вами следили и вся ваша контрреволюционная
деятельность нам известна!” Розгублений, я вже й забув
протестувати щодо неправильного запису в анкеті, де йшлося
про батька. Походивши й ніби заспокоївшись, слідчий порився в
паперах і витяг листівку. Подаючи її мені, сказав: “Знаєте, кто
писал?” Я недовірливо взяв і побачив, що то листівка від Сергія,
а слідчий наказав читати. В листівці, крім повідомлення про
роботу тощо, Сергій запитував, чи я випадково не зустрічав у
Москві Дорошенка. Я не бачив у цьому запитанні нічого
злочинного і сказав про це слідчому, додавши, що листівка
звичайна і надіслана поштою. Це знову вивело слідчого з
рівноваги, і він вибухнув погрозами, мовляв, вам не приховати
своєї контрреволюційної діяльності, занадто багато доказів ми
маємо і знаємо ті безневинні натяки про зустрічі. Тут же
простягнув мені ще одну листівку без поштового штемпеля, за
нею ще одну, мовляв і це офіційні листи? Приголомшений, я
намагався невміло боронитися і ще більше заплутувався. В
голові був суцільний туман, а слідчий далі кричав, що їм відома
моя злочинна діяльність як московського резидента, вимагав
назвати секретних агентів-зв’язківців із київською
контрреволюційною організацією. І знову: хто такий Микола,
Про292
 хорчук? Хто такий Сабалдир? Я пояснював, що Микола
мій двоюрідний брат і ніколи у мене в Москві не був, а
Прохорчук не приїздив до Москви, а жив і працював тут і часом
заходив до мене, бо ми були однокашниками по КШГу, тож
контрреволюція тут ні до чого. Що ж стосується Сабалдира, то
він відомий учений. На прохання брата Сергія якось по приїзді в
Москву зупинявся у мене, і я не вбачаю в тім нічого злочинного.
Тоді слідчий запитав, хто ще приїздив із Києва з листом від
Сергія. Я не міг згадати не те що прізвища, а й самого факту. А
мій мучитель присікався, щоб я назвав прізвище тієї людини, хоч
з листівки знав і хто то був, і навіть мету приїзду. Може, справді
вважав, що я не хочу видати таємного агента. Він почав
погрожувати пістолетом, потім замахнувся стільцем. Нарешті зі
словами: “я заставлю вас назвать агента” подзвонив кудись по
телефону й попросив прислати двох тюремників. (Я тоді не
запримітив вдаваність того дзвінка.) Слідчий сидів, нібито
очікуючи на їхній прихід, а хвилин за п’ять кинув: “Хотите, чтобьі
вас изуродовали?” Я напружував пам’ять, силкуючись хоч щось
згадати, і наче щось замаячіло. Здається, ще в 33-му хтось таки
був, причому не сам, а з дружиною, наче якийсь студент... Проте
всі мої намагання пригадати його прізвище були марними. Єдине
за що чіплялась думка: нібито походило воно від якогось
сільськогосподарського знаряддя, було пов’язане з
господарством. І я, хапаючись за цю думку як за порятунок,
врешті сказав: “Чи не Бондар?..” Тієї самої миті двері відчинилися
і до кабінету зайшов здоровань-військовий. Я припустив, що то
кат, а може, провокатор. Але слідчий, почувши від мене
“Бондар”, ніби заспокоївся, щось тихо сказав військовому, і той
вийшов. А слідчий почав писати. Години півтори, а може, й дві
було чутно лише скрипіння пера. Я ж, знесилений, ледве
тримався на стільці. Втома і сон бороли мене. Повіки злипалися,
однак, ледь стулившись, знову розплющувалися, нібито від
переляку. Та ось слідчий, дописавши четверту чи п’яту сторінку,
відклав ручку і полегшено зітхнув. Потім мовчки втупився в
мене, ніби запитуючи: що з тобою? По паузі рішуче взяв
написане і почав читати вголос, попередивши мене: слухайте
уважно. Протокол був написаний у формі запитань і відповідей.
Звичайно, через тридцять років я не пам’ятаю всіх деталей (та й
переглядаючи його під час реабілітації, несила було все
запам’ятати), тож залишився лише загальний контур. Уже з
перших рядків я почав дещо заперечувати, однак слідчий
наполягав на своєму. Перечитуючи те саме раз і вдруге,
доводив, що, мовляв, записано так, як я свідчив. Я вже не міг
допильнувати тих формулювань. Наче все так, наче не на шкоду
мені, проте в голові свердлило, що щось не так... Із написаного
виходило, що брат Сергій присилав з листами до Києва людей, а
я їх приймав. Притому слідчий рішуче відмовлявся записати зміст
тих листів і розмов із тими людьми, твердячи, що те не
стосується справи. Виходило так, що кожен запис окремо ніби й
не був чимсь обвинувачувальним, але загальний зміст... Варто
мені було повернутися в камеру, зосередитися, все пригадати, і
мене кинуло в піт, бо в цілому все те й справді можна було
тлумачити як змову і не лише з братом Сергієм, а й з Миколою,
Сабалдиром, Бондарем(?), Прохорчуком... І якщо в попередні
ночі я засинав хоч на якусь часинку, то цієї навіть не заплющив
очей. Замість того, щоб прилягти, я крутився по камері,
підстьобуваний свідомістю того, що вихід із тюрми для мене
зачиняється дедалі міцніше. Я ніколи не уявляв, наскільки
важким може бути це відчуття. Все моє єство ніби заповнилося
якоюсь отрутою, все навколо - вкрилось огидним брудом,
липкою рідиною: стіни, підлога, стеля. Сам собі я став
противний... Так минуло п’яте травня... Нарешті ніч, а я все не
міг заснути. Сусіда 293
 забрали на допит, і до моїх почувань додалося жахливе
відчуття самотності. Вперше я в камері залишився сам. Мене
охопив якийсь незрозумілий страх. Ні безсоння минулих ночей,
ні втома після останнього допиту не збороли мене - нескінченні
думки снувалися в голові. Так зустрів ранок. Дивувався, що
австрієць досі не повернувся. Мене те вже тривожило. Нарешті
двері прочинилися, і я замалим не вискочив з камери. Та
назустріч мені два тюремники внесли мого сусіда і поклали на
ліжко. Тільки тоді я побачив, що він побитий. Із кількох ран на
голові й обличчі сочилася кров, він тихо стогнав. Зажурений, я
мовчки сів на своє ліжко... Потяглися безрадісні, сірі дні. В ніч на
восьме травня мене знову викликали до слідчого. Зі знайомого
кабінету мене перевели в інший, ще просторіший, і посадили до
величезного стола, залишили самого. Десь із-за ширми долинали
тихі голоси. Хвилин за десять-п’ятнадцять звідти вийшов якийсь
енкаведист із генеральськими відзнаками. За ним ішов слідчий
Рапопорт. Умостившися за тим же столом, старший почав зі вже
знайомих слів: “розказати про контрреволюційну роботу”. Мої
заперечення викликали в них лише їдкі глузливі посмішки. Далі
вони почали перехресний допит. Усі запитання крутилися
навколо переїзду українського уряду з Харкова до Києва. Мене
намагалися переконати, що відпиратися зайве: вже доведено,
що я мав намір вчинити замах на членів того уряду. Те, що я
жив у Москві, а не в Києві, до уваги не бралося. На їхню думку,
це не могло служити доказом моєї неучасті у змові. На
підтвердження тих звинувачень демонстрували протокол зізнань
брата Сергія. Там було записано, що він був на параді і дуже
близько бачив членів уряду, дивувався, що вони так близько
підпускають до себе і що про те говорив брату Івану. Тільки тоді
я збагнув, для чого слідчий іще на першому побаченні ніби
ненароком запитав, чи знав я про переїзд уряду. Я ще більше
розхвилювався, впав у розпач, адже мені показували той
протокол і під ним стояв Сергіїв підпис! (Підроблений, як
з’ясувалося згодом. Насправді брата заарештували значно
пізніше, 23 чи 28 червня 1935 року, тож на той час, коли мене
допитувано, він був іще на волі.) Тож виходило, що я приховую
факт змови проти українського уряду, тоді як Сергій признався у
цьому. Після того я зізнався, що якась розмова з того приводу
була. Намагався пояснити і про що саме йшлося насправді. Але
слідчі так вміло формулювали мої свідчення, що їх можна було
тлумачити як хочеш, такими двозначними вони виглядали.
Узявши мене змором, зуміли звичайній розмові з Прохорчуком
надати потрібного їм змісту. А на мій опір та домагання
правильних записів відповідали погрозами застосувати фізичну
силу. Все ж у кабінеті мені здавалося, що я домігся більш-менш
правдивих записів. Та вже по дорозі до камери, знову
прокручуючи все те в думці, зрозумів, що мене і на цей раз
заплутано. Остання надія вирватися з лабет НКВС зникла,
зникло й хвилювання. Натомість прийшла безнадія... Вважаючи
себе приреченим, усю ніч проплакав над долею нещасних сиріт-
дітей, над трагедією дружини, рідні. Перша підневільна подорож.
Київ Здається 1 червня 1935 року несподівано для мене двері
камери відчинились і зайшов тюремник. Знову притишено
запитав: “Хто на ка?” - і під розписку повідомив, що мене для
дослідування направляють у Київ, додавши: “Будьте напоготові!”.
Потім приніс мені пару гнилих рибин і півкирпичика так званого
хліба. Після чого сказав, що я мушу повернути казенну білизну,
яку я одержав, вселяючись у камеру. Склалася кумедна ситуація:
я мав зали294
 шитись у самім костюмі, без підштанків і сорочки, та й
костюм без застібок не тримався на мені - штани падали від
найменшого поруху, тож я попросив повернути мені мою
білизну, залишену в душовій. По довгій суперечці мені вкинули
верхню сорочку, а щоб не спадали штани, тюремник,
змилостившись, простягнув шматок підв’язки від казенної
білизни. Так одягнувшися, сів на ліжко. Сидів і чекав - “був
напоготові”, - а час збігав. Лише близько четвертої пополудні
з’явилося троє тюремників із пакетом. З’ясувавши після багатьох
запитань, що я - це я, один із них наказав: “Виходь!” - і я ступив
за поріг, залишивши своє перше тюремне житло. З ліфта мене
вивели у дворище-колодязь. Тільки маленький клаптик неба
яснів угорі. Я задер голову, щоб глянути на вікно тієї камери, де
я сидів, але замість вікна побачив не менше як сотню зовсім
однакових залізних козирків на всіх чотирьох стінах. Окрик
тюремника “Руки назад!” змусив опустити очі. Перед моїм носом
розчинилися двері вперше баченого “чорного ворона”, і я по
приставленій драбинці зайшов ніби в маленькі сінці з кількома
металевими дверима. Тюремник відчинив дверцята ліворуч і
запхав мене в надзвичайно тісну камеру, ніби увібгав у футляр.
Коли він причинив двері, мені здалося, що й кістки мої
затріщали. Тіснота була такою, що я почав задихатися, замалим
не крикнув з переляку, та незабаром трохи призвичаївся, і ще
раз подумав про живучість людини, бо тварина в таких умовах
не витримала б, здохла. Оглянувшись, помітив у стелі три чи
чотири дірочки, близько сантиметра діаметром кожна. Так я і
стояв, задерши голову, ловив ротом повітря, а навколо на
деякий час усе затихло. Минуло години зо дві, перш ніж знову
зачувся гомін, - то когось заводили в інші камери. Нарешті
грюкнули зовнішні двері, а за ними дверцята кабіни водія.
Заревів мотор, і машина рушила. Зачувся гомін юрби і гудіння
транспорту. Машина мчала містом, кидаючи мене з боку на бік
на віражах... Коли я, кліпаючи очима від яскравого світла,
вийшов зі своєї тюрми на колесах, то остовпів: зусебіч вирувала
юрба. Вона бігала, галасувала, зупинялась і знову кудись бігла...
Окрик конвоїра привів мене до тями. Ступивши на брук, я
побачив, що ми приїхали на Брянський вокзал. Я йшов,
супроводжуваний конвоєм, у натовпі, який рікою оминав нас, не
помічаючи тієї страшної трагедії, яку ми несли з собою. Лише
дехто з юрби, забачивши нас, давав дорогу конвоєві і тут же
намагався знову втиснутися до натовпу, проводжаючи конвоїрів
переляканими очима. Перон був майже порожній, лише
залізничники метушилися навколо поїзда, що стояв на колії,
готовий до відходу. Не кваплячись, розміреним кроком, конвой
ішов уздовж поїзда і, досягши середини, зупинився біля дверей
одного з вагонів. Як видресирувані пси, вояки зайняли свої
місця. Двоє справа від мене, двоє - зліва, один - позаду, а ще
один пішов до вагона. Так тривало кілька хвилин. Нарешті я
почув: “Все в порядку. Заводь!” Я зайшов до вагона. Мені
вказали на бічне місце в третім купе. Навпроти сів вартовий.
Старший підійшов до мене і сказав: “Це ваше місце. Вам
дозволяється тільки сидіти. Розмовляти будь з ким, крім
конвойного, забороняється!” В сусідньому купе розташувалася
решта конвойних. Не встиг я оговтатись, як на пероні завирував
натовп - люди з лантухами, чемоданами, пакунками
розшукували свої вагони. Я сидів спиною до дверей, однак
відчув, що двері розчинились і до вагона увірвалися галасливі
пасажири. Нарешті галас почав вщухати: пасажири розсілися,
почали обнюхуватися, розмовляти між собою. Хтось із них
звернувся і до мене, мовляв, чи далеко їду. Я щось відповів, а
охоронець страшенно супився, нервував і старався перешкодити
тій розмові, дати зрозуміти пасажирам, щоб ті облишили мене. Я
помітив, як міняються обличчя пасажирів, сповнюючись жаху,
коли вони почали розуміти, хто я. Куди й поділася їхня
відвертість та зацікавлення мною. 295
 У купе залягла тиша. Сусіди часом крадькома зиркали у
мій бік, а дехто навіть перейшов на вільні місця до інших купе.
Подалі від гріха й небезпеки, як вони, мабуть, гадали. В очах
тих, хто залишився, я ловив співчуття. Поїзд мчав далі й далі на
південь, у ніч, що огорнула вагон і пасажирів. Засвітилося світло.
Пасажири куняли, а дехто, вклавшись на лавках, захріп. Важко
переказати думки і почуття, які полонили мене, бо людині, яка
не пережила подібного, ніколи не зрозуміти моїх мук, терзань,
адже я до нестями любив свою батьківщину, свій народ, батьків
своїх, братів і сестер, а мене під конвоєм везли на батьківщину
як її ворога. Я схилився на столик, але сон тікав від мене —
думки не давали склепити очей. Голоду я не відчував. Навпаки,
здавалось, що шлунок заповнено якимсь нестерпно пекучим
мулом чи блювотиною. Вартові пильнували кожен мій порух.
Коротка червнева ніч здавалася нескінченною. Проте минула й
вона. Поїзд, залишивши позаду Брянськ, наближався до Хутора
Михайлівського. Поминувши і його, мчав далі в чудовий
запашний ранок... Навколо все дзвеніло, співало, вславляючи
благодать, яку так щедро розливала природа. Однак все те було
не для мене. З наближенням до Києва мене вже вартувало двоє
з пістолями, очевидно, старшого попередили, щоб із
наближенням до столиці він посилив пильність. І сумно, і смішно
мені було з того. А назустріч поїзду бігли і бігли станції: вже
минули Конотоп, Бахмач... Далі Ніжин, нарешті Дарниця...
Конвой готувався до висадки. Було вже щось близько полудня.
Аж ось і Київ... Рідний, жаданий - я так мріяв повернутися сюди
назавжди. Повернувся... О сили небесні, як тяжко було
крокувати під конвоєм по рідній, не своїй землі! Конвой цього
разу завбачливо оточив мене колом і так посувався вздовж
перону. Знову юрба обтікала нас, знову замислені громадяни
наштовхувались на мій почет, а звівши очі, жахались, обходили
опричників. Я вдивлявся в натовп, думаючи: “Невже не зустріну
жодного знайомого обличчя, жодної постаті?!” - та дарма.
Нарешті старший наказав поставити мене під стіною вокзалу й
оточити півколом, а сам пішов викликати “воронок”.
Повернувшись десь за півгодини, сказав, що доведеться
почекати, можливо, і довго - немає вільних машин. Так минула
година, далі друга. Старший знову пішов дзвонити. Та
повернувшися, лише невизначено знизав плечима. Те помітили
й зрозуміли не лише конвоїри, зрозумів і я. Тож стояв і думав:
“Ото жнива в НКВС, що й воронків не вистачає...” Звичайно, я не
ждав від того воронка нічого доброго, проте чекання не лише
обридло, а й стомило мене. Тому хотілося, щоб та “радість”
поспішила. Збігло ще зо три години, почало смеркати, а його все
не було. Аж коли вже зовсім стемніло, він, довгожданий, жваво
підскочив. Ми повертали ліворуч, праворуч вулицями міста, і я,
звичайно, не міг зорієнтуватися, куди мене везуть, хоч як було
цікаво. Здавалося, що машина мчить не одну годину, поки
нарешті мотор раз-другий ревнув і замовк. Застукали дверцята
охорони і водія. Почувся якийсь незнайомий голос, забряжчали
ключі, зачовгали чоботи по асфальту. Клацнула засувка
дверцят, і вони відчинилися. З темряви почулося: “Виходь!”
Мене оточили троє вартових з пістолями напоготові, й підвели
до дверей якогось незнайомого будинку. Я озирнувся,
силкуючись угадати, де я, та дві приступки вниз перервали мої
думки. Спустившися туди, я опинився в довгому широкому
коридорі. Там вешталося декілька тюремників, однак на мене
ніхто не звертав уваги. Охоронець завів мене в кімнату, наказав
сісти і почекати, а старший подав черговому пакет. Той,
посилаючись на пізній час, не хотів приймати в’язня. Конвойний
же виправдувався тим, що йому пізно дали “воронок”. Так вони
сперечалися, а я подумки проклинав їх обох, бажаючи якомога
швидше хоч якогось кінця, бо раз у раз клював носом: далися
взнаки безсонні ночі, подорож та вистою296
 вання під вокзалом. Черговий наполягав, щоб мене
везли до Лук’янівки, яку я тоді знав тільки з назви. Мій конвой
відмовлявся забирати мене, і черговий був змушений таки
прийняти. Напівсвідомо я відповів на всі запитання, дав себе
обшукати і нарешті почув довгоочікуване: “Відвести в десяту
камеру!” На моє здивування до мене, не хапаючись, із веселими
репліками і навіть жартами підійшов той, хто мав відвести мене
до камери. Без слів зрозуміло, яке приємне враження справило
на мене його панібратство. Він ішов попереду, а я поспішав за
ним. Я байдуже переступив поріг камери, тюремник, не
втрачаючи веселого настрою, зайшов за мною. Показавши мені
на одне з чотирьох ліжок, майже турботливо сказав: “Займайте!”
Троє в’язнів, підвівшись на постелях, з цікавістю озирали новака.
Двоє з них почали вгадувати, звідки прибуло “поповнення”. “З
Ленінграда?” — запитав один з легкою іронією. “Ні, мабуть,
москвич”, - заперечив другий. “Чому ви думаєте, що я з
Ленінграда? Як ви визначили?” - запитав я своєю чергою. “За
костюмом”, - почув у відповідь. Справді, на мені був, хоч і
пом’ятий, але новий і делікатно пошитий сірий костюм. Я
засміявся: “А хіба в Москві гірше шиють?” “Я вгадав”, - зрадів
другий. І... пішли запитання, звідки, коли та як. Найперше я
запитав нових знайомих, як величається установа, до якої я
потрапив. І, дивуючись, почув: “Інститут шляхетних дівчат!”
Звичайно, сприйняв те за жарг, проте вони наполягали, що то
таки правда. Назвали вулицю. На сором, я, проживши в Києві
довгі роки, не раз був і в будинку Гінзбурга, але не знав, що тут
раніше був Інститут шляхетних дівчат. Зараз цей будинок
займала не менш “поважна” установа - український НКВС. По
тому вони поцікавилися, звідки притарабанили мене. Я відповів:
“З Луб’янки”. Це викликало лякливу репліку: “3... самої
Луб’янки?! Ну як там? Ходять страшні чутки...” Незважаючи на
пізній час, розмова велася досить голосно, проте, як я помітив,
тюремник лише раз чи двічі зазирнув у вічко, але не стукав і не
зупиняв нас. Я назвався і поцікавився, хто вони. Перший,
порівняно молодий - років 35, ставний красень, виявився Іваном
Домініковичем Соболевичем, недавнім заступником наркома
земельних справ України, що відав Управлінням тваринництва.
Він був поляк з походження. Другий - українець, Пилипенко
Борис Кузьмович, науковий працівник АН України, мешканець
Києва. Мав 45-50 років. Третій мешканець лише запитливо
дивився і мовчав. Як виявилося пізніше, він був перекинчик із
Польщі, жид з національності, нібито кравець за фахом. Я
попросив у мешканців камери хоча б шматочок хліба, бо голод
уже добре допікав мені. Вони радо дали і хліба, і до хліба, але
втома зморила мене, і я не помітив, як заснув, так і не доївши
його. Широке ліжко, м’який матрац, тепла ковдра так приспали
мене, що я проспав і команду “підйом!”, тож сусідам довелося
будити мене. Розплющивши очі, довго не міг збагнути, де я та
що зі мною. Звідкись чувся голос гучномовця - якісь розмови та
пісні, повітря було запашне і свіже, і... невже соловейко?! Від
легенького, не тюремного поштовху я схопився на ноги і відразу
все згадав. Тепер, удень, я уважно оглянув камеру. То було
напівпідвальне приміщення, видно, недавно побілене, з широким
заґратованим вікном, з дерев’яною фарбованою підлогою. Через
широко відчинену кватирку лилося свіже, як нектар, ранкове
повітря. Під самим вікном стояв велетеньклен, який своїми
вітами ніби заглядав у камеру, ледь ворушачи буйним зеленим
листом. Трохи далі виднілися кущі жовтої акації, звідки, мабуть, і
линув спів соловейка. Камера була досить простора, приблизно
3 на 4,5 метри. Покліпавши очима, я ясніше побачив четверо
ліжок, а біля кожного - величеньку тумбочку. На підлозі стояв
відерного розміру чайник, червоної міді. Я з жахом згадав
Луб’янку, і серце мені защеміло. Затужило за тим жит297
 тям, що вирувало там, за гратами. Час від часу зовсім
близько чувся людський гомін, а десь вулицями Києва ходили
мої рідні і не здогадувалися, що я тут, поряд із ними. І знову
думки полинули до дружини, дітей: чи здогадуються вони, що
мене вже немає в Москві? Стук у двері і голос тюремника: “На
оправку, приготуйсь!” - обірвали ті думки... Вбиральня теж
вигідно відрізнялася від тієї, що на Луб’янці. Велике, звичайно,
загратоване, вікно було навстіж відчинене. Ми милися,
чепурилися і ніхто нас не підганяв, не стежив за нами.
Повернувшися до камери, застали там сніданок - розкладені по
тумбочках пайки сірого хліба, по чотири шматочки цукру і
чайник з гарячим чаєм. Ми сіли чаювати, і потекла розмова... Я
коротко розповів про себе та про ту справу, яку мені шили
слідчі. Вони - про себе і про тих, хто сидів у сусідніх камерах.
Поряд, із їхніх слів, перебував батько родини Крушельницьких,
який разом із трьома синами емігрував з Галичини. Двох його
синів нібито за участь у кіровській справі розстріляно, а батька
привезли для якогось дослідування. В іншій камері сиділа група
письменників (8 чоловік). Серед них були брати Филиповичі,
Ананій Лебідь і Михайло Драй-Хмара. Нібито в якійсь із камер
сиділа вся капела бандуристів (14 чоловік) на чолі з керівниками
Тимошенком та Золотницьким. Годині о десятій знову пролунав
голос тюремника: “На прогулянку приготуйсь!” Невдовзі двері
відчинились і ми пішли вздовж коридора. Соболевич умудрявся
зазирати у вічка попутних камер. На моє велике здивування, нас
вивели у двір колишнього інституту. “Старожили” знали порядок
прогулянки, тому спокійно попрямували до загородки
(довжиною метрів 25 і шириною 5-6). Наглядач зачинив
дверцята і ззовні взяв на засув. Після Луб’янки така простота і
свобода видалися мені надто “демократичними”. В тій, по суті,
селянській загороді нам була повна воля. Тільки кричати
заборонялося, а так роби, що хочеш. Мої товариші по нещастю
спочатку зробили фіззарядку, а потім ходили то поодинці, то
парами, розмовляли. Так же просто десь за годину тюремник
відсунув двері, всі вийшли і повільно, як привчені тварини
потяглися до корпусу, розійшлися по камерах. Соболевич, маючи
приємний тембр голосу, здебільшого ходив по камері,
наспівуючи ту чи іншу арію. Він цікавився українськими та
російськими піснями і вчив їх. Чимало тих пісень йому наспівував
Пилипенко, який, навпаки, можливо через вік, а може, через
звичку до сидячої праці, майже не підводився з ліжка. Сидів і
безупинно говорив. Він, як історик, знав і розповідав багато й
цікаво: про графіку, про гравюру по дереву і металу, про кліше,
офорти, про літературу та історичні події. Я дізнався, що сидить
він уже вдруге. За першим разом, 1932 року, посидів щось із рік,
і його відпустили... Так минув мій перший день перебування в
Інституті шляхетних дівчат. Настав вечір. Якщо ранок наче ніс із
собою якісь сподівання, то вечір навпаки. Він і за звичайних
умов чомусь навівав смуток, а тут і поготів. З волі долинали
голоси машин, дзвінки трамваїв. Під вікном таємниче шепотів
своїми вітами клен, а десь неподалік дзвінко й широко лунала
пісня “Ой у лузі, та ще й при березі...” Потім - “Стоїть явір над
водою...” Скільки почуття, душі, жалю відчувалося в тих піснях!
Мені щеміло серце від них - я ж так мріяв їх чути, живучи у
Москві! Але ж, Боже, за яких умов доводиться їх слухати тепер...
Послаблення режиму, свіже повітря, нормальне людське
оточення підбадьорили мене. Здавалося, що позбувшись
жахливих умов Луб’янки, я позбувся якоїсь невидимої сили, що
гнобила думку, волю, здатність до опору. Нетерпляче чекав на
виклик до слідчого і твердо поставив собі категорично
заперечувати всі показання, підписані у Москві... Зайшовши у
кабінет слідчого, я почув ласкаве запрошення сідати. Деякий час
слідчий мовчки, ніби неуважно роздивлявся мене. Нарешті,
погортавши якісь 298
 папери, запитав моє прізвище, ім’я та по батькові.
Назвався сам. Ще трохи подумавши, промовив: “Ну що ж,
продовжимо допит”. Й по тому: “Ви підтверджуєте ваші
московські показання?” Моя відповідь, що ті показання від
початку і до кінця вигадані і що я категорично зрікаюся їх,
ошелешила його так, що він довгенько не міг отямитися. Після
паузи здивовано перепитав: “Відмовляєтесь? А ваші підписи? І...
що скажуть у Москві?!” - “Хоч і підписи, хоч і Москва, але все
одно вигадане!...” Та ледве я те промовив, як слідчий зірвався з
місця, почав плигати переді мною, вимахуючи перед носом
табуреткою і сиплячи на мою адресу несусвітню лайку. Якоїсь
миті мені направду здалося, що зі слідчим не все гаразд: лице
йому налилося кров’ю, очі божевільно блищали, а з рота летіла
слина. Те вимахування табуреткою тривало хвилин п’ять-шість, а
потому він вихопив пістоля і, намагаючись вдарити мене ним,
вигукував: “Застрелю, як собаку!” Нарешті він, мабуть, утомився,
притих і лише раз по раз викрикував: “Брешеш, ти мені
підпишеш!” На що я вперто хитав головою, мовляв, ні! Так ми
змагалися години півтори. Він вимагав підтвердити попередні
свідчення, а я що далі, то сміливіше і категоричніше відмовлявся
не лише підписувати, а й взагалі будь-що показувати у тій
справі. Врешті-решт слідчий ке витримав, підскочив до дверей і
закричав на весь коридор: “Заберіть його!” Йдучи до камери, я
думав, а чи правильно вчинив, розлютивши так слідчого? Хотів
порадитися про те з Пилипенком, бо його авторитет серед
в’язнів був високий. Я таки влучив момент і поговорив із ним на
прогулянці. Пилипенко радив не сваритися зі слідчим, бо від
того, мовляв, залежить виклад показань. Він допускав навіть
можливість наговору на себе, аби лише не втратити
доброзичливого ставлення слідчого. Отже, його поради повністю
суперечили моїй поведінці на останньому допиті, та я вже твердо
схилився до того, що вчинив правильно, не давши себе знову
заплутати. Час летів, погода стояла чудова, та на душі панував
смуток, зажура. Я мучився, чекав на новий виклик, а його все не
було. Ще один запашний сонячний ранок... Ідучи на прогулянку,
ми всі звернули увагу на десяток кошиків із передачами, що
стояли поблизу камери. Особливо впадав ув око величезний
кошик, наповнений пиріжками, пампушками, яйцями,
полуницями та іншим добром, а поверх того пломенів-пишався
розкішний букет троянд. Із заздрощами і смутком думав я про
щасливця, якому призначено той скарб. А моя родина,
очевидячки, навіть не знає, де я... Повертаючись, ми помітили,
що кількість передач зменшилася, проте кошик із трояндами все
ще стояв. Двері за нами зачинилися, але натомість прочинилася
кватирка і тюремник накликав моє прізвище. Я обізвався, і
тюремник причинив кватирку. Всі здивовано перезирнулися,
мовляв, навіщо накликав. А коли він почав відсувати двері,
здивувалися ще більше, адже вдень брали лише на етап. Усі в
камері ахнули від несподіванки, побачивши, як, напружуючись,
тюремник втяг крізь прочинені двері той самий кошик із
трояндами і передав його мені разом із клаптиком паперу і
шматочком олівця. Я ж, упізнавши почерк дружини, зворушений,
спочатку не знав, що й робити - стояв, розгублений, над тим
кошиком. Потім обережно взяв троянди й поставив їх у кухлик.
Так вони й стояли, доки не осипалися, прикрашаючи нашу
похмуру оселю. Те сталося 17 червня 1935 року. Всі тривоги й
негаразди тюремного життя, які я відчував так гостро, думки про
непривабливі перспективи в майбутньому, відразу відступили,
ніби поблякли. Крім того, що я одержав ціле “посланіє“, дружина
передала ще й паперу для відповіді. З листа я довідався, що
вона після довгих розшуків по всіх тюрмах і пересилках Москви
нарешті дізналася, що мене перевезено до Києва, негайно взяла
відпустку і приїхала з дітьми на Україну, в Бориспіль.
Шістнадцятого червня розшукала мене, а сімнадцятого принесла
ту незабутню 299
 передачу. Цілий тиждень уся камера смакувала
пиріжками, полуницями і всякою всячиною і всі були закохані в
мою дружину... Час минав, дружина майже через день
приносила передачі, а головне, листи, і я був цілком
поінформований про життя сім’ї. Та той короткий період, коли
сум і радість жили поряд у моїй душі, скінчився. Як закінчилися і
відносно спокійні тюремні будні... Четвертого липня надвечір
мене викликали з речами. їхали ми досить довго. Та ось мотор
зачмихав і машина стала, зачувся якийсь гомін. То перемовлявся
конвой. Виходячи, я побачив лише смужку вечірнього світла, бо
воронок підкотив упритул до якогось сірого незнайомого
будинку. Ступивши у напівтемне приміщення, я за вказівкою
тюремника спинився перед відчиненими дверима камери, з якої
пашіло, ніби з печі. Спинившися всередині, я дихнув тим спертим
гарячим повітрям, і в голові промайнула думка про якусь
душогубку, чи не помста це слідчого. Мій погляд упав на залізне
ліжко під стіною, і я здригнувся - воно нагадало мені ліжко на
Луб’янці. Спочатку я не міг збагнути, звідки так пашить теплом, і
механічно лапнув грубку, та миттю відсмикнув руку -
незважаючи на липень місяць, її було добре натоплено. Видно ця
камера-катівня була засобом тиску на в’язнів. Та я, пройшовши
Луб’янку, вже не реагував на те. Відступивши від груби,
механічно підійшов до ліжка і так само механічно лапнув
матраца: він був таки кращий, ніж на Луб’янці. Тепло
дошкуляло, тож скинув усе до білизни й сидів деякий час у
задумі... Близько півночі тюремник прочинив двері й наказав
лягати спати. Я ліг, однак духота і важкі думки заважали, гнали
сон геть... І знову потяглося нестерпне очікування. Оправка,
сніданок, прогулянка, обід, вечеря і важка безкінечна ніч. На
ранок те ж саме: підйом... прогулянка... і знову камера -
самотність, повсякденне тюремне життя. І єдиною новиною був
виклик до перукаря, який підстриг і поголив мене. Тільки через
тиждень того марудного сидіння в одиночці я одержав передачу
від дружини і записку з сумною для мене звісткою. Вона писала,
що п’ятнадцятого липня закінчується її відпустка і що вона
мусить повертатися до Москви. Зайве говорити, як та звістка
опечалила мене. Я знав, що приречений, що мене чекають довгі
роки неволі, коли не гірше. А дружина? За що страждає вона?
Так у терзаннях минуло ще два дні, заки вночі, за московським
звичаєм, мене викликали до слідчого. Слідчий (це вже був
третій) почав з того самого, що і його попередники прізвище,
ім’я, по батькові. Лише з’ясувавши це, запитав, чи не маю я до
нього якихось прохань чи скарг. Тож я наївно попросив дозволу
на побачення з дружиною. Він ураз змінився на обличчі й
здивовано перепитав: “3 якою дружиною?” “Зі своєю!” - відповів
я. “А звідки ви знаєте про дружину?” - і я, немов хлопчисько,
розповів йому про передачу і про записку, про те, що дружина
повинна повертатися до Москви. Та інформація, ніби швайкою,
шпигонула його: слідчий скочив з місця і загорлав: “Хто
дозволив? Хто посмів?” Викликав тюремника і вчинив йому з
того приводу цілого допита, а потім вийшов, залишивши мене на
деякий час самого. Повернувшись, сів і вже ніби спокійно
запитав мне: “Так... як же... підтверджуєте свої попередні
показання?” Я заперечив. Слідчий знову розлютився,
підвищивши голос, наговорив мені цілу купу образливих слів, на
закінчення вигукнув: “Я примушу тебе підтвердити!” Я ж,
знітившись, сидів і мовчав. Так на той раз я і до камери
повернувся, нічого не сказавши. З того дня я був позбавлений
передач і, головне, листування. Знову потяглися довгі нудні дні,
коли я у липневу спеку майже задихався в зумисне натопленій
камері. Викликали мене знову лише днів через десять. Заходжу
до кабінету, а там мене зустрічає вже інший, четвертий слідчий -
Казарінов на прізвище. На противагу попереднім цей здавався
надзви300
 чайно лагідним і говірким. Тоді я ще не знав, що заміна
“злого” слідчого “добрим” дуже поширений прийом в органах
безпеки - того, що не вдалося вибити силою, намагалися
домогтися вдаваною добротою і “співчуттям”. Поведінка нового
слідчого зовсім не визначалася його ставленням до мене це була
добре продумана тактика. На жаль, зрозумів це я значно
пізніше. Не можу сказати, що я, поклавшись на чесність
слідчого, легковажно підписував усе, що мені підсовували, однак
його поведінка дещо важила, і я не так уважно стежив за
кожним записаним словом та точністю формулювань, які так
підступно строчив той Казарінов. То був обхідний маневр.
Лобова атака не давала результатів, і слідчий обрав інший шлях
-- безкінечні нічні допити і нескінченні багатослівні протоколи.
За таких умов будь-кого можна заплутати, а не тільки такого як
я. Тим більше, що про дотримування будь-якої законності там не
йшлося, слідчі діяли, як тоді говорили, покладаючись на
революційну совість. Кожен раз, повертаючись у камеру, я
перебирав у пам’яті все підписане і переконувався, що записано
не так, як я говорив. Покладав обов’язково виправити те на
наступному допиті, але так і не міг того зробити, засмоктаний
нескінченним потоком слів. Майже місяць я сидів у камері один,
поки десь на початку серпня мені не вселили сусіда. Це був
селянин років сорока, високий, з рудими котячими вусами. З-під
грубого домашнього виробу суконного костюма виглядала
несвіжа полотняна сорочка. Він був у солом’яному селянському
брилі та в до краю розтоптаних постолах. Тюремники внесли для
нього залізне ліжко і поставили біля самої груби. Новак не сів, а
впав на те ліжко й залився сльозами. Він гірко схлипував і все
чомусь лапав себе за живіт. Я вже хотів поспівчувати йому, а він
ще сильніше став плакати, тужити, що схудне, бо хто ж йому тут
даватиме свіжі паляниці. Так він то плакав, то замовкав, поки
заспокоївся врешті. Я запитав, хто він та звідки, і по довгій
мовчанці почув, що він із села Малий Кримок, що на Київщині,
пан Суходольський. Дещо здивований запитую, чому “пан”? На
що той гордовито відповів: “Тому, що я поляк!” Він виявився
Welcome to our website – the ideal destination for book lovers and
knowledge seekers. With a mission to inspire endlessly, we offer a
vast collection of books, ranging from classic literary works to
specialized publications, self-development books, and children's
literature. Each book is a new journey of discovery, expanding
knowledge and enriching the soul of the reade

Our website is not just a platform for buying books, but a bridge
connecting readers to the timeless values of culture and wisdom. With
an elegant, user-friendly interface and an intelligent search system,
we are committed to providing a quick and convenient shopping
experience. Additionally, our special promotions and home delivery
services ensure that you save time and fully enjoy the joy of reading.

Let us accompany you on the journey of exploring knowledge and

personal growth!

ebookname.com